Існує одне цікаве оповідання, в якому чоловік на мить замислився про свою кохану жінку:
Про це розповідає KURAZH
«Кину я її, мабуть…» — навіть не встиг як слід обдумати цю думку, адже просто промайнула хвилинна образа. А жінка, немов щось відчула, подивилася на нього та запитала:
«Ти мене кинеш?» — і засмутилася.
Люди здатні вловлювати емоційні імпульси оточуючих, особливо тих, хто їм близький. Вчені сьогодні підтверджують, що ми емоційно синхронізуємося з нашими дорогими людьми. Так, наше дихання, серцебиття та навіть хвилі мозку налаштовуються в унісон. Найменша зміна у ставленні, навіть невисловлене слово чи негативна емоція, відчувається миттєво.
Емоції та об’єкти: взаємозв’язок
Проте існує ще одне дивовижне явище, яке наука поки не пояснила. Наприклад, людина починає думати про свою машину як про щось старе та непотрібне:
«Треба швидше продати її, позбутися». Чи про роботу, яку вважає:
«Скільки сил відбирає, толку мало, пора кидати це діло…». І в дивний спосіб, після таких думок, все починає йти шкереберть. Машина, наче відчула, що її не хочуть, починає ламатися, а бізнес, який раніше приносив прибуток, раптом перетворюється на збитки.
Це можна пояснити двома способами. Перше, логічне пояснення: людина несвідомо починає руйнувати те, що засуджує. Вона втрачає мотивацію, конфліктує, допускає помилки, а потім каже:
«Бачите, я ж казав, що ця справа нікуди не годиться!».
Зв’язок думок і речей
Друге пояснення є глибшим. Наші речі, робота та бізнес — це прояви нас самих. Вони створені руками, думками та зусиллями людини. У них вкладена частка нашої душі та розуму. Вони не просто
«мертві предмети»
чи
«справи», а пронизані нашою енергією. Коли ми починаємо думати:
«Треба від цього позбутися», ці об’єкти відчувають наше небажання.
Філософ Гайдеґґер також писав про техніку, зазначаючи, що все створене нами — це продовження нас самих. Якщо наші думки передають негативний сигнал, вони впливають на все, що нас оточує. Це підтверджує й історія однієї жінки, яка тримала маленький магазинчик. Хоча бізнес не приносив величезних прибутків, він дозволяв їй жити гідно. Але, коли прибутки почали зменшуватися, жінка почала думати:
«Може, закрити магазин?».
Негативні думки призвели до того, що її магазин почав давати збої: то сусіди затоплять, то обладнання вийде з ладу. Клієнти ніби перестали заходити. Якби хтось зі сторони дивився, подумав би, що магазин справді
«образився». Але після усвідомлення цього вона звернулася до свого бізнесу з новими емоціями, що призвело до позитивних змін.
Цей зв’язок між думками і речами є важливим аспектом, який варто пам’ятати. Важливо не знецінювати те, що підтримує нас, адже можна втратити те, що нам дороге.