Однією з поширених проблем сучасного ринку праці є несправедливе ставлення до найцінніших і найвідданіших співробітників, особливо під час їхнього звільнення. Типова історія: досвідчена працівниця після десяти років напруженої праці вирішила залишити компанію. За весь цей час вона виконувала значний обсяг обов’язків, часто працюючи по 10–12 годин на добу без вихідних, виправляла чужі помилки та фактично підтримувала стабільність організації, не скаржачись навіть на невисоку заробітну плату.
Про це розповідає KURAZH
Як відрізняється реакція на звільнення різних працівників
Після того, як вона знайшла нову роботу з кращими умовами та подала заяву на звільнення, реакція колективу була вкрай негативною. Її звинуватили у зраді та підступності, на неї обрушили шквал емоційних звинувачень. Причому інші співробітники, які раніше залишали цю організацію, не зустрічались із подібною агресією — їм казали майже байдуже «щасливої дороги».
«Ви всіх зрадили! Встромили ніж у спину! Підставили нас! Обманули наші очікування! Кинули нас! Як це низько й підло! Хто тепер погодиться за такі копійки виконувати таку роботу? Хто впорається з таким обсягом?».
Очевидно, що найбільший опір звільненню чиниться саме тим, хто працював найбільш відповідально. Посередніх співробітників керівництво відпускає спокійно, а на долю сумлінних і працьовитих ллється хвиля претензій, звинувачень і навіть спроб зіпсувати репутацію. Їх намагаються втримати будь-якою ціною лише тому, що на них трималася більша частина робочих процесів.
Причини такого ставлення та справжня підлість
Подібну поведінку можна спостерігати не лише в трудових колективах, а й у сімейних стосунках, медичних закладах та інших сферах, де чесних і кваліфікованих фахівців роками експлуатують без гідної оплати та відпочинку. Їхня стійкість і відданість часто розцінюються не як перевага, а як можливість використання. Коли ж такий працівник вирішує припинити співпрацю, саме він стає об’єктом агресії — це своєрідна реакція тих, хто звик користуватися чужою працею.
Насправді несправедливістю є не рішення піти, а системне недооцінювання зусиль і позбавлення елементарної поваги та справедливої винагороди. Скандали найчастіше супроводжують звільнення саме найкращих спеціалістів, тому що втрата «раба» обертається для роботодавців дискомфортом і додатковою відповідальністю. Водночас така реакція лише підтверджує правильність рішення залишити подібну роботу, адже справжня цінність працівника стає очевидною лише після його відходу — на жаль, надто пізно.