У багатьох містах поряд із дикими сизими голубами мешкають і свійські птахи, яких утримують голубівники. Вони створюють для пернатих комфортні умови: годують їх, піклуються про безпеку та забезпечують тепле житло. Дехто займається голубівництвом для власного задоволення, інші — для участі у виставках чи фотосесіях.
Про це розповідає KURAZH
Домашні голуби відрізняються від диких міських сизарів тим, що переважно є породистими, але значно гірше пристосовані до життя на волі. Вони не мають тих навичок, які допомагають вижити в агресивному міському середовищі.
Традиція весільних білих голубів: що за цим стоїть
Останні десятиліття набрала популярності традиція випускати білих голубів під час весільних церемоній. Молодята та гості беруть птахів у руки й запускають у небо. Для багатьох це виглядає як гарний символ, однак мало хто замислюється, що відбувається з тими голубами після святкування.
У випадку сумлінного підходу організаторів залучають професійних голубівників. Вони привозять спеціально навчених птахів у зручних контейнерах, пояснюють, як правильно тримати й відпускати голубів, аби не травмувати їх. Після завершення церемонії всі птахи повертаються додому, де їх чекає тепло та їжа. Або вони самостійно повертаються у свою голуб’ятню, якщо добре натреновані.
Наслідки безвідповідального випуску голубів
Проте часто буває інакше: для весілля купують найдешевших білих голубів, яких перевозять у непридатних умовах. Птахи, знесилені голодом і стресом, потрапляють до рук гостей, які запускають їх у повітря під гучну музику. Багато з цих голубів — це брак з розведення, яких не залишають для подальшого утримання через відсутність певних породних ознак чи слабкість. Для них вибір очевидний: або весільна церемонія, або невідомість.
Білі голуби, випущені на волю, абсолютно не пристосовані до самостійного життя. Вони не знають, як знайти їжу чи воду, не можуть приєднатися до зграї міських сизарів, оскільки ті їх не приймають, а також не вміють захищатися. Їм бракує навичок виживання та агресії, характерної для диких птахів. Після святкового стресу вони опиняються у ворожому середовищі, де швидко стають жертвами ворон, котів, собак або гинуть від голоду й холоду.
“Цікаво, як би відреагували молодята, дізнавшись що їхній ‘птах щастя, кохання і вірності’ загинув у голоді, холоді й страху ще до того, як скінчився їхній медовий місяць”.
Іноді врятувати весільних голубів вдається волонтерам, які доглядають птахів і шукають їм житло. Однак у більшості випадків вони не виживають. Двірники прибирають залишки тих, кому не пощастило зустріти добрих людей.
Важливо пам’ятати, що тварини — не іграшки. До заходів з використанням тварин слід ставитися відповідально. Якщо хочеться залучити голубів до весілля, варто звернутися до перевірених голубівників, які дбайливо ставляться до своїх птахів. Обираючи відповідально, можна бути впевненим, що після святкування пернаті повернуться додому та житимуть довго і щасливо.