Балі давно відомий як один із найвідоміших індонезійських островів, який приваблює туристів білосніжними пляжами, чудовим серфінгом та унікальною культурою. Часто його називають «Островом богів», і в уявленні багатьох це справжній рай. Однак за мальовничими картинками ховаються сторони життя, які рідко показують у туристичних буклетах.
Про це розповідає KURAZH
Незвичайні поховальні обряди та традиції Балі
Подалі від основних туристичних маршрутів, на березі озера Батур, розташоване відоме село Труньян, що населене гірськими балійцями – Балі Ага. Місцеві мешканці глибоко шанують старовинні звичаї, серед яких — незвичний поховальний ритуал. На відміну від загальноприйнятих практик, тут покійників не ховають і не кремують. Тіла померлих після обмивання дощовою водою транспортують на човні до священного дерева Тару Меньян, де розташоване своєрідне кладовище з 11 бамбукових кліток у формі трикутних призм. Тіло загортають у тканину, поміщають у клітку і залишають під відкритим небом, дозволяючи природі завершити процес. Якщо всі клітки зайняті, найстаріші останки акуратно складають поруч, звільняючи місце для нових поховань. Цей обряд відображає віру балійців у те, що смерть — це лише перехід у інший світ, а сили природи відіграють ключову роль у цьому процесі.
“Скажіть, ви коли-небудь чули про те, що на Балі померлих людей не ховають і навіть не кремують, а просто залишають гнити під гарячим індонезійським сонцем? І це не жарт, не страшна байка або легенда”.
Неприємний запах, який виникає під час розкладання тіл, частково маскує аромат дерева Тару Меньян, завдяки чому повітря навколо залишається менш їдким.
Півнячі бої і боротьба з екологічними проблемами
Ще однією відомою, але суперечливою традицією Балі є півнячі бої. Ці змагання, які проходять переважно у вихідні дні, залишаються популярними серед місцевих чоловіків, хоча офіційно такі розваги заборонені через жорстокість. Час і місце проведення боїв часто тримають у секреті, аби уникнути втручання поліції, яка переважно відноситься до цього формально. Змагання можуть тривати до 8 годин, хоча самі поєдинки короткі — зазвичай до 5 хвилин. На рингу розміром приблизно 3х3 метри глядачі та учасники розміщуються навколо, роблять ставки та вболівають за своїх фаворитів. Не всі бої завершуються смертю птахів, однак поранення трапляються часто.
Крім культури та традицій, Балі стикається з гострою екологічною проблемою — засміченістю. Величезна кількість пластикових пляшок, поліетиленових пакетів, шин, залишків їжі та старого одягу заповнює не лише пляжі, а й ліси, поля та навіть місця випасу худоби. Острів потерпає від сміття повсюди, що негативно позначається на його природі та привабливості для туристів. Забруднення спричиняють як численні туристи, так і самі місцеві жителі, які звикли викидати сміття під ноги, продовжуючи традиції, коли посуд виготовляли з природних матеріалів. Попри спроби місцевої влади боротися з проблемою, результати залишають бажати кращого.
Ще однією особливістю Балі є дозволене багатоженство, як і в інших регіонах Індонезії. Проте для того, щоб мати кілька дружин, чоловік повинен забезпечити кожній з них окреме житло та фінансову підтримку. Через матеріальні труднощі така практика на острові поширена не надто широко.
Балі — це унікальний куточок світу з дивовижною природою та глибокими традиціями, проте життя тут має і свої складні сторони, про які не розповідають у туристичних каталогах.