Унаслідок авіаудару рф по Запоріжжю, що стався 5 травня, кількість жертв зросла до 12 людей. Про це повідомив голова Запорізької обласної військової адміністрації Іван Федоров. За його словами, ще 16 людей зазнали поранень, переважно з вибуховими травмами.
Про це розповідає KURAZH
Наслідки удару по місту
Російські військові атакували Запоріжжя керованими авіабомбами, що призвело до масштабних пожеж у різних районах міста. Палають автомобілі, магазин та підприємство, пошкоджені житлові будинки, станція технічного обслуговування та автомийка. Місцеві служби продовжують ліквідовувати наслідки атаки, працюють рятувальники та медики.
«Горять автомобілі, магазин і підприємство, – такі наслідки ворожої атаки по Запоріжжю. Пошкоджені житлові будинки, СТО та автомийка», – написав він у телеграмі.
Масштаб атак та міжнародна оцінка
Останнім часом російські війська посилили обстріли українських міст, використовуючи різні типи озброєння: ударні безпілотники, ракети, керовані авіабомби та реактивні системи залпового вогню. Ці атаки спрямовані не лише на військові об’єкти, а й на цивільну інфраструктуру по всій Україні.
Українська влада та міжнародні організації кваліфікують подібні удари як воєнні злочини. Вони наголошують, що обстріли систем життєзабезпечення населення — енергетики, водопостачання, зв’язку, медзакладів — мають цілеспрямований характер і розглядаються як ознаки геноциду. Під час масштабної війни росія здійснює дії, які можуть підпадати під визначення геноциду, зокрема:
- публічні заяви про намір знищити українців як націю;
- цілеспрямовані удари по системах життєзабезпечення та закладах охорони здоров’я;
- переслідування та фізичне знищення людей із проукраїнською позицією на окупованих територіях;
- депортація дітей з метою зміни їхньої ідентичності;
- запровадження освітніх програм задля асиміляції дітей;
- знищення української культури — вилучення книжок, пограбування музеїв та викрадення історичних артефактів.
Відповідно до Конвенції ООН про запобігання злочину геноциду та покарання за нього, підписаної у 1948 році, країни, що приєдналися до неї, зобов’язані запобігати актам геноциду та карати за них як у воєнний, так і в мирний час. Геноцидом визнаються дії, здійснені з наміром повністю або частково знищити національну, етнічну, расову чи релігійну групу, зокрема вбивство членів такої групи, створення для неї нестерпних умов життя, а також насильницька передача дітей.
Офіційна москва заперечує спрямованість ударів по цивільних об’єктах, однак факти свідчать про численні жертви серед мирного населення, руйнування лікарень, шкіл, дитячих садків та важливих інфраструктурних об’єктів.
