Вапнування ґрунту — важливий агротехнічний захід, який дозволяє регулювати кислотність ґрунту та підвищувати врожайність рослин. Проте цей процес має свої особливості, і застосовувати його потрібно обдумано, враховуючи тип ґрунту та особливості вирощуваних культур.
Про це розповідає KURAZH
Як визначити тип і кислотність ґрунту
Україна характеризується різноманіттям ґрунтів: чорноземи, глинисті, супіщані, торф’яні, дерново-підзолисті. Кожен тип має свою кислотність — від кислих до нейтральних. Важливо знати, який ґрунт на вашій ділянці, оскільки його властивості впливають на потребу у вапнуванні.
Оцінити кислотність просто — скористайтеся лакмусовим папірцем або pH-метром, які продаються у садових центрах. Експрес-аналіз покаже рівень pH за кілька хвилин. Також для загального розуміння можна звернутися до ґрунтової карти свого регіону.
Вплив добрив і рослин на кислотність ґрунту
Кислотність ґрунту змінюється залежно від внесення мінеральних добрив: аміачна селітра, суперфосфат, сірчанокислий та хлористий калій підкислюють ґрунт. Виключення — сечовина (карбамід) і кальцієва селітра. Окрім того, різні культури виносять з ґрунту різну кількість кальцію. Особливо чутливими до дефіциту кальцію є томати, перець, кабачки та капуста — у них з’являється вершинна гниль, а капуста страждає від кіли на кислих ґрунтах.
“Якщо на ділянці добре росте кропива, лопухи, лобода — то у вас хороший, родючий ґрунт з нейтральною реакцією. Такий ґрунт скоріш за все не потрібно вапнувати”.
Яким культурам потрібне вапнування ґрунту
Не всім рослинам потрібен нейтральний або лужний ґрунт. Вапнування доцільне на грядках під капусту та буряк — вони добре реагують на нейтральний або слабколужний ґрунт. Горох, квасоля, кукурудза, цибуля, часник, огірки краще ростуть за pH 6-7, тобто на нейтральному або слабокислому ґрунті. Картопля, томати, редис, морква полюбляють слабокислі ґрунти (pH 5,5-6), тому під них вапнування проводити не варто — на нейтральному ґрунті вони можуть уражуватися паршею.
Ягідні культури, такі як лохина, брусниця, журавлина, надають перевагу кислим ґрунтам — для них вапнування категорично заборонене.
Коли не потрібно проводити вапнування
Без аналізу ґрунту краще не вносити лужні препарати взагалі або обмежитися мінімальними дозами. Надлишок лужності загрожує більшими проблемами, ніж надмірна кислотність. Якщо врожаї стабільно високі, культури ростуть добре, а в ґрунті багато дощових черв’яків — це ознака нейтрального або слабокислого ґрунту, якому додаткове вапнування не потрібне.
Регулярне внесення деревного попелу також знижує кислотність — попіл містить багато кальцію, тому при щорічному внесенні потреба у вапнуванні зникає. Рослини-бур’яни можуть підказати стан ґрунту: кропива, лопух, лобода свідчать про нейтральний ґрунт, а хвощ, щавель, мокриця — про кислий, який слід розкислити.
Які засоби використовувати для вапнування
Найпопулярніший засіб для вапнування — доломітове борошно. Воно діє м’яко, не шкодить мікрофлорі та дощовим черв’якам, містить кальцій і магній. Також використовують крейду (чистий кальцій) і вапно, але з ним потрібно бути обережним — негашене вапно може пошкодити ґрунт. Доломітове борошно можна розсипати по ґрунту і закривати мульчею, тоді як вапно бажано вносити під перекопування восени.
У теплицях краще не застосовувати вапно, оскільки там ґрунт не промивається дощами. Для таких умов використовують доломітове борошно або крейду.
Як правильно проводити вапнування
Якщо ви використовуєте мінеральні добрива, доцільно додати мінімальну кількість доломітового борошна (20-50 г/кв.м) для нейтралізації підкислення. Вапно вносять раз на 3-5 років, а доломітове борошно — частіше, навіть щороку, якщо зменшувати дозу. Крейду й попіл можна вносити щорічно.
Під час внесення вапна або доломітового борошна рекомендовано додавати органіку (перегній, компост), що підтримує мікрофлору та зменшує негативний вплив лужного середовища.
Як уникнути шкоди від вапнування
Надлишок кальцію після розкислення може зробити фосфор, залізо, цинк, марганець, бор важкодоступними для рослин. Щоб цього уникнути, навесні рекомендують проливати ґрунт препаратами з фосфатмобілізуючими або силікатними бактеріями, а також використовувати розчин лимонної кислоти.
Що можна і не можна поєднувати з доломітовим борошном
Борну кислоту дозволено вносити разом з доломітовим борошном. Азотні добрива восени не вносять, оскільки азот вивітрюється при реакції з лужними препаратами. Суперфосфат теж не поєднують з вапнуванням — його краще додавати через два тижні після розкислення ґрунту.
Норми внесення засобів для вапнування
Доза засобу залежить від кислотності. Для середньокислого ґрунту (pH 5.1-5.5) використовують 400 г/кв.м доломітового борошна, для більш кислого (pH 4.6-5.0) — 450 г/кв.м, а при pH 4.5 і нижче — 500 г/кв.м. Якщо pH вище 5.5 — розкислення не потрібне. На сотку середньокислого ґрунту вносять 40-50 кг доломітового борошна залежно від рівня pH.