Вчені дослідили, коли на Марсі настає зима та як виглядають сніг, іній та лід на цій планеті.
Про це йдеться в повідомленні вчених з Лабораторії реактивного руху NASA, передає KURAZH.
Один марсіанський рік дорівнює приблизно двом земним. Коли настає зима, температура на полюсах Червоної планети опускається до мінус 190 градусів за Фаренгейтом. Це дорівнює мінус 123 градуси за Цельсієм. Хоч там і дуже холодно, снігових заметів на планеті нема. Проте э два види снігу – водяний лід і вуглекислий газ (або сухий лід).
Повітря на Марсі дуже розріджене, а температури низькі. Тому водно-крижаний сніг сублімується або стає газом ще до того, як торкнеться поверхні.
Сухий крижаний сніг опускається на поверхню планети. Його випадає стільки, що можна було б пройтись по ньому. А якби людина мала змогу побувати на Марсі і захотіла покататися на лижах, то довелося б знайти кратер або схил скелі. Там найбільше накопичується сніг.
Жодна область Марса не отримує більше ніж кілька футів снігу, більша частина якого випадає на надзвичайно плоских ділянках.
Також вчені зазначають, що вода та вуглекислий газ можуть утворювати іній на Марсі. Обидва типи інею з’являються на планеті набагато частіше, ніж сніг.
Посадкові апарати “Вікінг” бачили іній під час дослідження Марса в 1970-х роках, тоді як орбітальний апарат NASA Odyssey спостерігав утворення інею та сублімацію на ранковому сонці.
Найказковіше явище відбувається наприкінці зими, коли весь лід, що накопичився, починає “розтавати” та сублімуватися в атмосферу. При цьому цей лід набуває химерних і красивих форм, які нагадують павуків, далматинські плями, яєчню чи швейцарський сир.
Це “відтавання” також спричиняє виверження гейзерів: напівпрозорий лід дозволяє сонячному світлу нагрівати газ під ним, і цей газ зрештою виривається назовні, відправляючи віяла пилу на поверхню. Вчені почали вивчати ці вентилятори, щоб дізнатися більше про те, звідки дмуть марсіанські вітри.