Синдром відкладеного життя: “Ось коли мене полюблять, тоді і я полюблю себе, ось коли діти виростуть, почну жити, ось коли…”
Синдром відкладеного життя — вагома перешкода на шляху до щастя. Спочатку молода дівчина хоче вступити до ВНЗ або знайти кохання, можливо завести дітей і думає: “Ось коли буде це все, тоді й почнеться справжнє життя!” Потім з’являються нові плани: виростити дітей, змінити роботу — “Ось вирощу дітей і відпочину!” і так триває все життя, поки жінка не усвідомлює, що все життя чогось чекала, що все життя вона ображала теперішній момент словами: “Ось коли буде (підставити своє), тоді буде добре! А поки життя не таке, яке я хочу!”. Ми вміло відкладаємо життя на потім і не зауважуємо, що платимо за це величезну ціну: час, інформує KURAZH.
Хтось чекає на закінчення робочого дня, хтось вихідних, хтось гарної роботи, хтось любов і поки бажання не буде досягнуто, життя ставиться на паузу. Доходить до того, що жінка, яка чекає на кохання, не любить саму себе! Життя без любові до себе — найстрашніше.
Життя не ідеальне і в цей момент завжди можна знайти ваду в порівнянні з фантазіями майбутнього, але зараз — це і є життя. Шукайте прекрасне в сьогоднішньому дні, любіть себе прямо сьогодні і не ставте життя на паузу заради майбутніх фантазій, інакше одного разу прийде гірке усвідомлення витраченого часу на безцільне очікування.
“Якщо сила жінки — краса, то з кожним роком вона втрачає свою силу”
Жінкам до певної міри складніше себе любити. Чоловіки з віком можуть сильно помінятися і само собою, переживати про свій зовнішній вигляд, привабливість, але вони менш педантичні в цьому питанні. Один мій друг сказав: “Жінки намагаються добре виглядати не для чоловіків, а для жінок”. Така собі конкуренція. Ця гонка набирає жахливі обороти з віком, особливо серед жінки — вони обговорюють, хто як зберігся, хто як постарів і хто чим багатий. Але намагатися обіграти природу — прирікати себе на поразку. Чим сильніша жінка з віком переймається своєю зовнішністю, тим більше розчарування її осягає.
Жінка боїться зустрітися зі старими подругами та знайомими, щоб ті не побачили її “у такому вигляді”, перестає себе цінувати і думає, що нікому не потрібна і марно намагається повернути блиск молодості. Це стосується всіх: від простих жінок до відомих красунь. І єдиний порятунок — це любити себе і не шукати вади. Природа наділила нас старістю не для того, щоб ми з нею боролися, а щоб приділили увагу іншим речам: поріднилися з собою такою, якою ми є, перестали шукати в собі вади і знайшли прекрасне у світі навколо, знайшли інтерес і силу в чомусь іншому. Бути природою — ціле мистецтво. Треба навчитися жити із собою, а не боротися, любити себе, а не зневажати. Краса жінки з віком проявляється не в тому, як вона “збереглася”, а в тому, як приймає свою старість — це справжня пишність людської особистості. Любіть себе.
“Я винна у всіх проблемах з дітьми”
Діти — наше продовження, до певної міри наше безсмертя: комбінація генів, які розвиватимуться в інших умовах, відмінних від наших. Якось мій друг сказав: “Якщо у батьків немає проблем з дітьми, значить у них або зовсім немає дітей, або їм на них начхати”. Усі проблеми з дітьми жінки сприймають близько до серця. Якщо чоловіки вміють закритися і загрубіти при потребі, що також завдає певного болю, то жінки закритися від дітей не можуть зовсім і приймають усі проблеми на особистий рахунок, займаючи своє життя їхніми проблемами. Натягнуте спілкування, особисті проблеми у житті дітей — все це стосується багатьох батьків, але ми повинні пам’ятати, що як і ми, вони прийшли у цей світ чомусь навчитися.
Не варто докоряти собі, ви вже зробили найголовніше — подарували життя та турботу. Якщо пам’ятати ще одне життя, ви втратите своє. Якщо постійно переживати і звинувачувати себе, життя дитини не зміниться, а ваше — обов’язково. Подбайте про своє життя, дайте собі стати щасливим і всі, хто вас справді кохають, стануть від цього щасливішими.