Маленькі діти можуть боятися темряви і головне завдання батьків обіграти відсутність світла та показати, що це зовсім не страшно. У цьому допоможе театр тіней, «малюнки» променем світла по стіні та стелі, смішні пики у світлі лампи або вогню свічки.
Як стверджує дитячий сімейний психолог Світлана Ройз, навіть найменшій дитині шкідлива постійна увага дорослих. Тому необхідно забезпечити улюблених дітей самостійними заняттями, серед яких можуть бути ще й корисні.
Як передає KURAZH, інформує НВ.
Ігри без світла для малюків
Пересипання крупи зі склянки в склянку. Корисно для дрібної моторики.Малюкам дуже подобається запускати руки у крупу та посипати нею поверхню.
Миття рук або купання в мисці з водою улюбленої качки. Хлюпання у воді знімає стрес і заспокоює.
«Наведення порядку» в кухонній шафці. Вчить сортувати предмети та розставляти їх на місцях.
Гра в кухаря або музиканта з каструлями. Розвиває фантазію та слух.
Ігри з м’ячем: катання по підлозі, закидання у відро і т. д. Сприяють розвитку координації рухів.
Ігри без світла для дітей дошкільного та молодшого шкільного віку
Діти, які відвідують дитячий садок, школу або розвиваючі студії, здебільшого можуть самі себе зайняти різноманітними творчими заняттями, але й вони не нескінченні. Натомість завжди можна запропонувати інші оригінальні розваги.
Домалювати малюнок. Перший учасник гри починає малювати одну деталь картинки. При цьому не каже, що задумав. Наступні учасники домальовують її: кожен по-своєму. Гра продовжується, поки не вийде несподівана та смішна картина.
Знайти та впізнати предмет у мішку. У шопер або щільний непрозорий пакет необхідно скласти різні домашні предмети, в тому числі й улюблені дрібні іграшки дитини, і запропонувати визначити їх на дотик.
Старий добрий лего. Зібрати ззвичного конструкторанезвичайні речі:меблі для ляльок, будинки та фортеці для лицарів, машини в автопарк.
Аплікація з ватних дисків. Для неї можна використовувати будь-який клей чи пластилін. З приємних на дотик ватяних дисків, приклеєних на картон, виходять гарні квіти, смішні сніговики та машини.
Зіпсований телефон. Підходить для великої родини чи компанії. Перший учасник гри говорить на вухо слово сусідові, і кожен наступний учасник передає його так, як почув саме він. Останній учасник гри каже слово, яке почув і під дружній сміх дізнається про його перший варіант.
Твістер. Смішно грати в нього у свідомому віці та особливо смішно у темряві. Скрючені фігури у світлі ліхтарика чи свічки здатні підняти настрій навіть тим, кому було не до веселощів.
Питання та відповіді. Кожному гравцеві видається листок паперу та олівець чи ручка. Ведучий оголошує питання, наприклад: хто, з ким, коли, куди поїхали, що робили? Запитання задаються по черзі. Наприклад, перше питання: хто? Кожен гравець пише відповідь, підгинає папірець, щоб його не було видно і передає його наступному. Виходить, що кожен учасник гри пише свою історію, але з кожною відповіддю на запитання, на іншому папірці. Коли питання закінчуються, ведучий збирає папірці та зачитує вигадливі історії.
Хто чи що я? На лоб одного з учасників клеїться наклейка, на якій написано хто чи що він. Стикер бачать усі, крім учасника, у якого він наклеєний на лобі. Завдання цього учасника так ставити запитання, щоб здогадатися, що за напис у нього на лобі. Завдання решти учасників по черзі відповідатиме на його запитання.
Дженга. Акуратне витягування брусочків: один з-під одного при свічках, викликає особливо гостре почуття азарту та захоплює набагато більше, ніж така сама гра при денному світлі.
Крокодил. У нього грали ще наші дідусі та бабусі. Один із учасників гри стає перед компанією друзів і без слів, за допомогою рухів, показує їм задумане слово. Великі компанії можуть поділятися на команди. Переможе та, в якій буде більше відгаданих слів.