Війна – випробування для всіх. Зараз діти потребують особливої турботи та уваги, а батькам потрібні поради, як створити для них максимально комфортні умови та як говорити з ними про складні речі.
Про це передає KURAZH з посиланням на ТСН.
Психологиня Катерина Гольцберг порадила, як допомогти їм пережити тяготи війни. Як за останні три місяці змінилося психологічне становище дітей? Чи стало їм легше, чи вони адаптувалися до реалій військового життя?
Потрібно розуміти одну річ, діти зараз стикаються не лише з війною та переселенням до іншого місця, а й, на жаль, із тим, що гинуть їхні батьки, близькі та родичі. Це новий етап розуміння війни, і дуже складно для дітей, дуже незрозуміло, але з цим доводиться стикатися. Батькам треба навчитися про це говорити з дітьми.
Як говорити з дітьми про смерть близьких
Важливо казати правду. Діти відчувають, що відбувається, тому коли ми намагаємося приховати від них правду, вони відчувають, що їм брешуть. І ця брехня може зіпсувати стосунки між дітьми та батьками. Тож правду говорити треба. Також важливо уникати евфемізмів, коли ми говоримо про смерть. Краще говорити прямо. Коли ви кажете: “Ми підемо попрощатися з батьком”, дитина собі уявляє, що побачить батька, потримає за руку, вони обіймуться – це викликає приємні почуття. Коли ж дитина прийде і побачить, що батько помер, їй стає незрозуміло, чому з нею так говорили.
Ми можемо сказати, що йдемо прощатись, але треба все пояснити. Обов’язково треба сказати дитині, що батько помер і докладно пояснити, що відбуватиметься на прощанні. Не можна обдурювати очікування дитини. Важливо говорити чесно, але без жахливих подробиць. Ми обов’язково повинні сказати дитині, що її батько чи брат – герой, ми маємо сказати, що відбувається у країні. Дитина має розуміти причинно-наслідкові зв’язки. Ми виховуємо націю, і важливо не брехати дітям і в цьому також. Не варто називати окупантів орками, треба пояснювати, що це громадяни Російської Федерації, які напали на нашу країну.
Як переселенцям говорити зі своїми дітьми, яким вони ще не сказали правду про війну
Правду можна починати говорити будь-коли. Вже зрозуміло, що війна не закінчиться швидко, і варто пояснити дітям, що відбувається. Діти щодня думають, що проблеми минуть і вони поїдуть додому. Діти розчаровані обставинами, розчаровані у батьках, котрі не сказали правду. Це може призводити навіть до агресії у бік батьків. Тому ви маєте поговорити зі своїми дітьми. Зізнатися, що, можливо, теж помилилися і не розраховували, що все це триватиме так довго. Потрібно запропонувати дитині допомогу у налагодженні її життя на новому місці. Запропонуйте дитині облаштувати власне місце, де вона почуватиметься затишно та спокійно.
Діти спираються на досвід батьків та будуть вдячні за речі, які батьки роблять зараз. І немає значення, що було до того. Ми всі можемо зізнатися у своїх помилках нашим дітям. Можна подивитися з дітьми мультфільм про війну, але діти найбільше довіряють саме батькам і від них хочуть почути правду. Мультфільм — це допоміжний спосіб, який може допомогти швидше батькам, підказати, як саме пояснити все дитині, але говорити все ж таки доведеться самим.
Закінчився навчальний рік, вільного часу у дітей побільшало, чи це добре в цих обставинах?
Вільний час, що з’явився у дітей, не піде на користь їхньої психологічної стабільності. Коли дитина зайнята, вона вимагає менше втручання батьків у її життя. Зараз, коли у дітей побільшало вільного часу, батькам варто активніше брати участь у їхньому житті. Допомагати їм заповнити свій час. Якщо є якісь способи зайняти та розважити дитину, потрібно користуватися такими можливостями. Варто відвідувати будь-які гуртки та секції, якщо це безпечно. Безпека – це зараз найголовніше.
Як адаптуватися дітям, які повертаються додому до відносно безпечних районів України
Діти дуже раді поверненню додому. Вдома їм спокійніше. Діти демонструють вдома більше спокою, зменшення панічних настроїв та напруження. Але певний період звикання також є. Дитина запитує себе “чому я тут так довго не був”, “хто винний у цьому”, у неї з’являється певна злість на тих, хто не дав їй жити своїм життям, яке було прекрасним. Багато дітей стрімко дорослішають у цій ситуації, дехто навпаки демонструє регресію. Але всі наші діти точно стали більш усвідомленими та патріотичними.