Стереозвук вже понад шість десятиліть залишається стандартом у світі аудіотехнологій, але його більш складний «родич» — квадрофонічний звук — спочатку не зміг завоювати популярність, попри значні інвестиції виробників. Щоб зрозуміти витоки цієї невдачі та сучасне відродження ідеї, варто зануритись у технічну історію формату.
Про це розповідає KURAZH
Витоки квадрофонічного звуку та причини провалу
Ідея стереозвуку виникла ще у 1881 році, коли під час електровиставки в Парижі відвідувачі могли слухати оперу через навушники, до яких звук подавався по двох окремих лініях. Однак лише у середині XX століття технології стали достатньо доступними: у 1955 році з’явилися перші серійні стереомагнітофони, а з 1958 року — стереофонічні грамплатівки та програвачі. У 1960-х роках виробники, надихнувшись успіхом стерео, вирішили створити ще більш об’ємне звучання — квадро, сподіваючись на новий бум і вищі прибутки.
Квадрофонічна апаратура вимагала чотириканального запису та відтворення. Якщо магнітофони дозволяли технічно реалізувати це з мінімальними змінами, то з вініловими платівками виникли труднощі — фізичних каналів на них не вистачало. На ринку з’явилися різні стандарти: CD-4 від JVC та RCA, де додаткові канали записувалися на високочастотному носії, та матричні системи SQ і QS, які кодували інформацію в стереодоріжках за допомогою фазових зсувів.
“Ключових причин було кілька, і вони вдарили по формату з усіх боків: війна форматів, висока ціна апаратури та слабкий ефект від прослуховування, а також обмежена кількість якісного контенту”.
Покупці плуталися у стандартах, техніка була дорогою, а ефект просторового звуку часто не виправдовував очікувань. У результаті, попит на квадроапаратуру так і не сформувався, а виробники зазнали фінансових втрат, згортючи проєкти після майже десяти років безрезультатних спроб.
Відродження багатоканального звуку у цифрову епоху
Попри невдачу квадрофонії в 1970-х, сама ідея об’ємного звучання не зникла. З появою цифрових технологій у 1990-х роках, інтерес до багатоканального аудіо повернувся. Стандарти Dolby Digital 5.1 та DTS для домашніх кінотеатрів стали новою точкою відліку, адже багатоканальний звук у фільмах швидко здобув масовий попит і став нормою для DVD, Blu-ray, а нині — для стримінгових сервісів.
Нині концепція «3D-звуку» переживає справжній ренесанс у сфері музики: формати Dolby Atmos Music та Sony 360 Reality Audio, які підтримують Apple Music та Amazon Music, дозволяють мільйонам слухачів насолоджуватися просторовим аудіо навіть у звичайних навушниках завдяки бінауральним технологіям.
Таким чином, світ не відмовився від ідеї багатоканального звучання — просто в минулому технічний прогрес і ринок ще не дозріли для її повноцінної реалізації. Сьогодні ж «музика у форматі квадро» повертається у новітніх цифрових втіленнях, відкриваючи нові можливості для слухачів.