Про це розповідає KURAZH
Вперше за понад півстоліття увага до Місяця стрімко зростає: науковці й уряди знову розглядають супутник Землі як майданчик для освоєння та розвитку передових технологій. Наприкінці квітня з’явилися повідомлення про те, що Китай має намір збудувати атомну електростанцію на Місяці до 2035 року. У відповідь виконуючий обов’язки адміністратора NASA Шон Даффі повідомив, що США планують випередити Піднебесну — американський ядерний реактор може з’явитися на Місяці вже до 2030 року.
Які цілі переслідує NASA?
Американське космічне агентство розробляє проект зі встановлення компактного ядерного реактора потужністю 100 кВт на поверхні Місяця. Мета — забезпечити постійне джерело енергії для майбутніх місячних баз, де екіпажі зможуть перебувати тривалий час. Це критично важливо, оскільки під час надзвичайно холодних і тривалих місячних ночей сонячні панелі стають неефективними, а безперебійне живлення дасть можливість астронавтам виживати в екстремальних умовах.
Подібні плани має і Китай, що призвело до зростання конкуренції серед провідних космічних держав. Побоювання щодо переваги Китаю на Місяці, а також можливості створення ним військової інфраструктури, стали додатковим стимулом для американських законодавців профінансувати нову космічну програму NASA.
Юридичні аспекти використання ядерної енергії на Місяці
Космічне право дозволяє встановлення мирних ядерних об’єктів на Місяці. Договір про космос 1967 року (Outer Space Treaty) прямо забороняє розміщення ядерної зброї або іншої зброї масового ураження на Місяці, проте не обмежує використання ядерної енергії в наукових та господарських цілях. Стаття IX цього документа зобов’язує держави враховувати інтереси інших учасників і консультуватися, якщо їхні дії можуть вплинути на мирне освоєння космосу.
“Місячну угоду (Moon Treaty, 1979), яка вводить концепцію, що Місяць — спільне надбання людства, підтримало дуже мало країн, і провідні космічні держави, як-от США, її не ратифікували. Конвенція про відповідальність (Liability Convention, 1972) зобов’язує державу відповідати за шкоду, завдану її об’єктом у космосі. Отже, будь-який інцидент, пов’язаний з місячним реактором, лягає на ту країну, яка його запустила”.
Крім того, у космічній галузі вже діють автономні апарати, наприклад, зонди серії Voyager, які використовують компактні ядерні джерела для живлення своїх систем.
Очевидно, що людство перебуває на порозі нової космічної гонки, яка може призвести до створення перших баз на Місяці та відкриття шляху для пілотованих місій до Марса. Сучасні технологічні досягнення та політична конкуренція слугують новим поштовхом для розвитку космічної науки та інженерії.
