У Запоріжжі внаслідок нічної повітряної атаки російських військових щонайменше семеро людей отримали поранення. Про це повідомив голова обласної військової адміністрації Іван Федоров вранці 26 лютого.
Про це розповідає KURAZH
Пошкодження житлових будинків та відсутність тепла
Внаслідок обстрілу пошкоджено 19 багатоквартирних будинків, чотири приватних будинки, а також низку нежитлових споруд. Через руйнування порушено теплопостачання у понад 500 будинках одразу в трьох районах міста. Комунальні служби оперативно розпочали ліквідацію наслідків – у багатоповерхівках закривають вікна листами OSB, аби захистити мешканців від холоду.
Масовані атаки та загроза для цивільного населення
Упродовж ночі в регіоні лунали сигнали повітряної тривоги через загрозу застосування дронів-камікадзе, керованих авіабомб і балістичних ракет. Подібні обстріли з боку російських військових із використанням різних видів озброєння – ударних безпілотників, ракет, авіабомб та реактивних систем залпового вогню – є регулярними не лише для Запоріжжя, а й для багатьох інших міст України. Ці удари спрямовані на цивільну інфраструктуру та житлові об’єкти, що створює прямі загрози для мирного населення.
«19 багатоквартирних будинків, чотири будинки приватного сектору та нежитлові будівлі пошкоджені внаслідок нічної ворожої атаки на Запоріжжя. Відсутнє теплопостачання в більше ніж 500 будинках в трьох районах міста. Комунальники розпочали роботи з ліквідації – закривають вікна листами ОSB в багатоквартирних будинках».
Українська влада та міжнародні організації фіксують такі атаки як воєнні злочини російської федерації, акцентуючи на їхньому цілеспрямованому характері. Знищення систем життєзабезпечення, лікарень, шкіл та інших об’єктів, необхідних для повноцінного життя, кваліфікується експертами як ознаки геноцидних дій.
Під час повномасштабної війни росія вдається до різноманітних злочинів проти громадян України, серед яких: публічні заклики до знищення українців, обстріли об’єктів інфраструктури, переслідування проукраїнського населення, винищення інтелігенції, депортація дітей та спроби змінити їхню ідентичність, а також знищення культурної спадщини.
Відповідно до Конвенції про запобігання злочину геноциду та покарання за нього, яка була ухвалена Генеральною асамблеєю ООН у 1948 році, країни-учасниці мають обов’язок запобігати актам геноциду та притягати винних до відповідальності як під час воєнних дій, так і в мирний час. Конвенція визначає геноцид як дії, спрямовані на повне або часткове знищення національної, етнічної, расової чи релігійної групи, зокрема через убивства, завдання тяжких тілесних ушкоджень, створення нестерпних умов життя, запобігання дітонародженню або насильницьку передачу дітей.
Попри очевидні докази, керівництво росії заперечує здійснення цілеспрямованих ударів по цивільній інфраструктурі українських міст і сіл, а також заподіяння шкоди мирному населенню, лікарням, школам та іншим об’єктам енергетики й водозабезпечення.
