“100 геніїв сучасності”: український живописець та народний художник Іван Марчук

by ira

Розповімо вам про художника, який творить сучасну історію українського мистецтва, генія, який написав близько 5 тисяч робіт, патріарха авангарду та винахідника техніки «пльонтанізму» — Івана Марчука. Про це пише elle.uaІван Марчук

«Малював квіти їхнім же соком»

Іван Марчук народився у 1936 році у селі Москалівка Тернопільської області, що тоді належало до території Польської республіки. Юний митець зростав у родині ткача разом із ще трьома дітьми, та попри бідність, своє дитинство Іван Степанович згадує з теплом. У свідомості художника закріпилися образи квітів, що росли довкола будинку та обплітали стіни, ставок, на березі якого стояла хата.

«Що я робив? Малював квіти їхнім же соком», — згадує художник.

Картини Івана Марчука

«Осінь», 1994 рік ФОТО: WIKIMEDIA, WIKIART.ORG

Після закінчення семирічної школи Іван Марчук навчався у Львівському училищі декоративно-прикладного мистецтва імені Івана Труша на відділенні декоративного розпису та у Державному інституті прикладного і декоративного мистецтва на відділенні кераміки. Свій творчий шлях Іван Степанович розпочав у 1960 році у Києві, проте його стежка до лавр виявилася тернистою. Роботи художника прикували до себе увагу не лише публіки у більш, ніж десяти містах Радянського Союзу, а й пильні погляди КДБ. Ігнорувала митця лише Спілка художників УРСР.

«Казали, що роблю не то мистецтво, питали, які я коди, шифри в картинах закодовую… Не знав, чи вільний ляжу спати, чи вільний прокинуся зранку».

Картини Івана Марчука

«Пейзаж», 1980 рік

Офіційно художника критикували за «песимізм», однак очевидці згадують, що Івана вважали націоналістом і постійно перевіряли на благонадійність. Гонитви тривали близько двадцяти років і змусили Марчука виїхати з України.

«Іване з Москалівки, через 45 років ти тут»

Тікаючи від радянських репресивних реалій, митець прибув на інший кінець світу — до Австралії, покинувши вдома щонайменше половину картин. Почавши життя з чистого аркуша, Іван Марчук підкорив австралійський мистецький простір і вирушив до Канади. Але містом його мрії був Нью-Йорк.

Картини Івана Марчука, створені в еміграції

Без назви, із серії «Нові експресії», 1995 рік

«Ще у школі, у шостому класі, я почув про нього, що це найбільше місто у світі, я був у захопленні. І ось, коли я приїхав в Америку, саме у Нью-Йорк, виконавши всю роботу, першого ж дня виліз на 107-й поверх, дивився на місто і думав: Іване з Москалівки, через 45 років ти тут. То був незабутній краєвид — до самого горизонту будинки, лиш де-не-де зелені плямки», — згадував Марчук в інтерв’ю The Ukrainians.

На Заході художник боровся за міжнародне визнання, не маючи ані грошей, ані знання мови — лише талант та один пензель. За кордоном Марчук створив дев’ять циклів картин. В еміграції Іван Марчук провів 12 років і повернувся в Україну в 2001 році після теракту 11 вересня.

«Черги стояли, ніби в магазин за дефіцитом»

У 1972 році Іван Марчук винайшов свою техніку, яка не лише дозволяє йому писати гіперреалістичні пейзажі, а й не підлягає повторенню. Його авториський стиль отримав назву «пльонтанізм», що походить від українського слова «пльонтати».

Перша неофіційна виставка Івана Марчука відбулася у Києві у 1981-у році в будинку Спілки письменників.

Іван Марчук Місячні квіти

«Місячні квіти», 1976 рік

«Черги стояли, ніби в магазин за дефіцитом. Через два дні надійшла вказівка, щоб її не було. Я сказав: знімайте, якщо хочете, а сам не буду».

Сьогодні його картини представлені у музеях п’яти континентів. Іван відкрив близько 200 монографічних та 50 колективних виставок. Газета The Daily Telegraph включила Івана Марчука до списку «100 геніїв сучасності», а Міжнародна академія сучасного мистецтва в Римі прийняла його до «Золотої гільдії», куди входить лише 51 художник з усього світу.

Іван Марчук Єва

«Єва», 2007 рік

«Дайте мені тисячу років — і я розмалюю небо! Тільки дайте таку можливість. Це ж така була б картина! Там, у високості, стільки простору, стільки безмежжя, тільки працюй і працюй, твори і радій, що твориш».

«Україна любить тільки мертвих митців»

Віктор Ющенко, третій Президент України, обіцяв побудувати музей Івана Марчука на Андріївському узвозі, проте його задум так і залишився лише задумом.

«Україна любить тільки мертвих митців, — часто повторює Іван Марчук. — Я дуже сподівався, що мій музей у Києві буде, але вже не сподіваюсь».

Автопортрет Івана Марчука

«Материнська земля. Лети, метелику», 1986 рік

Сьогодні Іван Марчук продовжує працювати без вихідних та створювати нові витвори мистецтва. Загалом у творчому доробку митця понад 5 тисяч робіт.

«Я прив’язаний в житті до одного — до своїх картин. Від них далеко не можу їхати, бо не буде з ким поговорити».

Митець не продає свої картини і рідко їх дарує, але переймається за їхню долю. Іван Марчук глибоко стурбований тим, що українці нечасто відвідують музеї, виставки і галереї. В інтерв’ю The Ukrainians він неодноразово наголосив на важливості розвитку української культури, щоб Україна не стала «могильником для талантів».

Тебе може зацікавити