У багатьох українців будівництво власного будинку асоціюється з досягненням життєвої мети. Однак часто реальність після зведення просторого цегляного котеджу не відповідає очікуванням. Один із таких досвідів поділилася жінка, яка разом із чоловіком будувала дім у 1990-х роках.
Про це розповідає KURAZH
Як будували та з чим зіткнулися
Будівництво стартувало у 1993 році, коли подружжю було 25 і 29 років. Вони продали однокімнатну квартиру, придбали ділянку зі старим дерев’яним будинком і планували жити там тимчасово, поки триватиме зведення нового житла. На той час у сім’ї вже була дворічна донька, а чоловік мав власне СТО і займався ремонтом аварійних автомобілів та продажем запчастин. Бізнес розвивався, тому вирішили будувати капітальний двоповерховий будинок без мансарди, не надто переймаючись архітектурою через брак доступу до проєктів в інтернеті.
На ділянці викопали котлован і залили фундамент під цокольний поверх розміром 10×10 метрів. Через рік почали зводити цегляні стіни. Бізнес розширився: відкрився ще й магазин автозапчастин. Зведення стін зайняло рік, а на будівництво коробки під дахом пішло три роки. Далі розпочалося внутрішнє оздоблення, але фінансові можливості вже були обмежені, а витрати зростали. Доводилося утримувати як новий, так і тимчасовий будиночки, в останньому навіть зробили каналізацію і ремонт для комфорту.
Загалом будівництво тривало вісім років, і лише через п’ять років після старту сім’я змогла переїхати у новий дім, завершуючи косметичні роботи вже під час проживання.
Причини розчарування: великі масштаби і витрати
Після майже десяти років зусиль власники відчули розчарування. За роки будівництва доводилося економити на всьому. Чоловік отримав серйозні травми спини, працюючи понаднормово, а брак відпочинку і сил позначився на спілкуванні з дітьми.
“А ось, як вона сказала, ходимо з ним по будинку і думаємо: а навіщо ми такі хороми собі звели? Опалювати з кожним роком обходиться все дорожче (у них вугільне опалення). І пенсія вже зовсім близько. А оскільки вони все життя працювали на себе, то й пенсія в них буде мінімальна”.
Сьогодні діти подружжя вже дорослі: старша донька живе з родиною за кордоном, молодша навчається у виші. Доходи сім’ї зменшилися, а витрати на опалення великого будинку зросли, ставши значною статтею сімейного бюджету. Підходячи до пенсійного віку, власники замислюються, чи виправдані були такі зусилля і чи варто було зводити настільки просторе помешкання, яке нині важко утримувати.