Чи справді тональний крем здатен забивати пори, псувати стан шкіри та провокувати висипання — це питання турбує багатьох прихильників макіяжу. Розглядаємо, як змінилися формули засобу та чи є підстави для популярних страхів.
Про це розповідає KURAZH
Історія та сучасний склад тонального крему
Витоки використання тональних засобів сягають ще часів Давнього Єгипту, коли для вирівнювання кольору шкіри застосовували крейду та свинцеві білила. Офіційно ж перший крем на основі тальку й рідкого пігменту розробив Макс Фактор у 1935 році. Основна роль у таких формулах належала силіконовим оліям — і ця тенденція зберігається й досі. Сучасні виробники часто додають леткі силікони, диметикон, полісилоксан у свої продукти.
Саме ці інгредієнти дали поштовх міфу про шкоду щоденного використання тонального крему, мовляв, він забиває пори, провокує акне та створює непроникну плівку на обличчі. Проте за останні роки косметичні технології зазнали суттєвого прогресу. Сьогодні можна знайти тональні основи на водній основі із світловідбивальними часточками, а також зволожувальні та бактерицидні компоненти. Завдяки цьому легко підібрати продукт за типом шкіри для досягнення оптимального результату.
Чи може сучасний тональний крем нашкодити шкірі?
Силікони не завжди є шкідливими для шкіри. Наприклад, взимку вони утворюють захисну плівку, що зменшує втрату вологи — це особливо важливо в опалювальний сезон, коли шкіра схильна до сухості й лущення.
Тональний крем зазвичай знаходиться на шкірі лише кілька годин, цього недостатньо для серйозних порушень у роботі дерми. Основне правило — регулярне й ретельне очищення шкіри після використання макіяжу.
В окремих випадках тональний засіб може спровокувати появу запалень або акне. Однак це трапляється переважно через неправильний вибір або нанесення продукту. Власникам жирної шкіри варто обирати креми з позначкою “некомедогенно” — такі формули не містять олій, що здатні закупорювати пори. Засоби з щільною текстурою, як правило, містять підвищену концентрацію крохмалю та діоксиду титану — їх краще залишити для вечірнього макіяжу чи особливих випадків. Для контролю жирності та блиску звертайте увагу на компоненти як каолін або крохмаль тапіоки, які створюють матовий ефект.
Для щоденного використання найбільш оптимальні стійкі тональні основи. Вони створюються за інноваційними технологіями й мають структуру, схожу на “сітку” — пігмент локалізується у вузлах, вкритих силіконом. Після нанесення силікон випаровується, а на обличчі залишається легка полімерна вуаль, яка не перекриває доступ повітря до шкіри, дозволяючи їй “дихати”.
“Чутки про шкоду тональної основи занадто перебільшені. Більшість з них базується на дослідженнях, які були актуальні 50 років тому. Тональний крем, як і будь-який інший, потрібно вибирати за типом шкіри і складом.”
Варто уважно вивчати склад засобу: дослідники Університету Нотр-Дам з’ясували, що понад половина популярних тональних кремів у США містить фтор як індикатор PFAS — компонент, який також використовують у виробництві антипригарних покриттів. Таких речовин краще уникати у догляді за шкірою.
Ця інформація не є медичною рекомендацією. За наявності проблем зі шкірою звертайтеся до фахівця.
