У 1980-х роках ім’я JVC було синонімом домашнього відео: компанія, що подарувала світові формат VHS, займала провідні позиції на ринку відеомагнітофонів, телевізорів та аудіотехніки. Продукція JVC масово продавалася по всьому світу, формуючи стандарт якості для споживчої електроніки. Проте сьогодні від колишньої слави бренду залишилася лише назва.
Про це розповідає KURAZH
Витоки: шлях від США до Японії
Коріння компанії сягають 1901 року, коли в американському штаті Нью-Джерсі була заснована Victor Talking Machine Company — найбільший виробник обладнання для звукозапису з культовим логотипом “His Master’s Voice”. У 1927 році, прагнучи здешевити виробництво, компанія відкрила підрозділ у Японії — Victor Company of Japan. Завдяки грамотному менеджменту та привабливим умовам праці вдалося залучити провідних японських фахівців.
Після поглинання RCA американська компанія передала контроль японського підрозділу, який швидко став самостійним гравцем: вже у 1930 році в Йокогамі працював власний завод грамплатівок і аудіопрогравачів, а у 1932-му JVC вперше запустила виробництво радіоприймачів. У 1939 році компанія створила прототип першого японського телевізора — але війна зруйнувала ці амбітні плани.
Воєнні випробування та повоєнне відродження
З початком війни RCA відмовилася від японського підрозділу, і компанія опинилася під контролем Tokyo Electric (майбутньої Toshiba). У 1943 році назву змінили на Nippon Onkyo Company, а виробництво переключилося на військову радіоапаратуру, що зробило заводи JVC мішенню для авіаударів. Після війни компанія отримала нове ім’я — Japan Victor Company (JVC) — і шанс на відродження. До неї приєднався доктор Кендзіро Такаянагі, визнаний “батьком японського телебачення”.
Фінансове становище залишалося складним, і лише після купівлі компанією Matsushita (нині Panasonic) JVC отримала ресурси для розвитку. У 1953 році компанія випустила свій перший телевізор, а вже до кінця 1950-х запровадила інновації у стереосистемах, виробництві музичних інструментів та магнітофонів.
У 1959 році JVC разом із Matsushita та Toshiba презентували власний відеомагнітофон, що перевершував американські аналоги компактністю та якістю запису. Під керівництвом Такаянагі JVC розробила і перший японський кольоровий телевізор.
Технологічний прорив і розквіт
У 1960-х компанія створила бренд Nivico для телевізорів і стереосистем, а з 1966 року — виробництво графічних еквалайзерів. Особливого резонансу набула розробка Sony формату U-matic, до якої долучилася JVC. У 1970 році JVC випустила телевізор “Videosphere” у футуристичному стилі, а також квадрофонічну систему CD-4 для вінілових платівок.
Справжньою революцією стала розробка формату VHS. Інженери Юма Ширайші та Шизуо Такано, попри внутрішню кризу в компанії, створили прототип HR-3300, а у 1976 році презентували перший серійний відеомагнітофон VHS. Технологічним проривом стала відкрита політика компанії — JVC дозволила іншим виробникам використовувати свій стандарт без ліцензійних обмежень. Це забезпечило масове поширення VHS: до 1984 року формат підтримували 40 компаній, а Betamax — лише 12. До кінця 1980-х VHS остаточно переміг у “війні форматів”.
“Інженер Сидзуо Такано, керівник групи розробників VHS, ухвалив несподіване і сміливе рішення — він запропонував безкоштовно поділитися технологією з іншими виробниками. Цей крок виявився геніальним: компанії одна за одною почали випускати відеомагнітофони стандарту VHS.”
Паралельно JVC впроваджувала інновації у сфері аудіотехніки: перша у світі двокасетна дека (1978), культовий бумбокс RC-550 “El Diablo”, касетні деки з прямим приводом, портативні VHS-системи, компактний формат VHS-C та відеокамери GR-C7. Компанія намагалася конкурувати з Sony Walkman, але її плеєри не здобули великої популярності.
Захід легенди: цифрова епоха та втрачена велич
У 1990-х JVC активно опановувала цифрові технології: створила систему Dynamic Drum, формат Super VHS ET і професійну лінійку Digital-S. Випускались CD+G Karaoke, система Digital Vision, цифрові супутникові приймачі та продукція Super Digifine, дизайн якої розробляв Джорджетто Джуджаро.
У 1995 році JVC представила першу у світі кишенькову відеокамеру GR-DV1. Компанія розробляла проєктори ILA, формат W-VHS для HDTV і HD-відеокамери. У 2003 році з’явилася стереосистема EX-A1 із динаміками з дерева за унікальною технологією Wood Cone.
Попри інновації, фінансовий стан компанії погіршувався: скорочення персоналу, урізання бюджетів на розробки та невдалі спроби вийти на ринок персональних комп’ютерів призвели до збитків. До 2001 року JVC приносила лише 7% доходів Matsushita, а після зовнішнього управління у 2007 році була продана Kenwood. Новий власник залишив лише виробництво акустики та автомагнітол, а права на бренд JVC розподілялися між різними компаніями у світі.
Сьогодні під маркою JVC випускають побутову техніку, зокрема чайники, мікрохвильовки, блендери, зволожувачі повітря та пилососи. Особливо складною виявилася доля телевізійного напрямку: права на виробництво телевізорів JVC неодноразово переходили від однієї компанії до іншої в різних країнах, і тепер бренд сприймається радше як історична згадка про колишню велич.
