Апеляційний суд в італійському місті Болонья переніс ухвалення рішення про екстрадицію українця, відомого як Сергій К., до Німеччини. Його підозрюють у причетності до атак на газопровід «Північний потік». Протягом кількох годин судового засідання сторонам не вдалося дійти згоди щодо подальших дій, а дата остаточного рішення поки що залишається невідомою.
Про це розповідає KURAZH
Юридичні аспекти справи та позиція захисту
Раніше на початку жовтня екстрадиція Сергія К. була призупинена з процедурних підстав. Адвокат підозрюваного, Нікола Канестріні, вважає, що рішення суду у Варшаві, який відмовив у депортації іншого підозрюваного у цій же справі, може стати важливим прикладом для італійського суду. Саме цей польський прецедент, на думку захисту, суттєво зміцнює позиції обвинуваченого.
«Новизна полягає у польському прецеденті щодо нібито співучасника у тому самому злочині, який, я вважаю, обов’язково врахувати», – заявив адвокат Сергія К., Нікола Канестріні.
Деталі вибухів на «Північному потоці» та міжнародне розслідування
Вибуховий пристрій на газопроводі «Північний потік» спрацював ще 26 вересня 2022 року. Внаслідок інциденту було зруйновано три з чотирьох ниток газопроводу, який призначався для транспортування російського газу до країн Західної Європи. Ця інфраструктура вже не підлягає відновленню. Розслідування, проведені Швецією, Данією та Німеччиною, підтвердили факт підриву, однак особи винних досі не встановлені.
росія не бере участі у розслідуванні, натомість офіційна москва перекладає відповідальність за вибухи на США та їхніх союзників, які свою причетність категорично заперечують. У західних ЗМІ неодноразово з’являлася інформація про можливу організацію вибухів особами, пов’язаними з українськими спецслужбами, проте Київ ці звинувачення відкидає.
Німецька прокуратура підкреслює, що інцидент слід розцінювати як серйозний напад на енергетичну інфраструктуру країни, незалежно від політичних мотивів організаторів підриву.
У 2025 році газопроводи «Північний потік» перебувають під санкціями Європейського Союзу, оскільки країни-члени ЄС вважають їх потенційним інструментом впливу москви на енергетичний ринок Європи.
