В об’єктиві Ростислави Арно
Про це розповідає KURAZH
Катерина Кухар, прима-балерина та директорка Київського державного фахового хореографічного коледжу імені Тетяни Таякіної, взяла участь у масштабному фотопроєкті, який присвячений легендарним постатям українського балету. Фотографкою виступила Ростислава Арно, яка об’єднала у своєму проєкті різні покоління балетного мистецтва.
Образи спадковості та скульптурна композиція
На фотознімках разом із Катериною Кухар позували студентки коледжу Домініка Федорова та Анна Салімовська, що символізує тяглість традицій та спадковість української балетної школи. Центральним елементом проєкту стала скульптурна композиція, присвячена відомому дуету Тетяни Таякіної та Валерія Ковтуна з балету «Лісова пісня». Цю скульптуру створено до 75-річчя Тетяни Таякіної, й вона буде встановлена у стінах коледжу, яким нині керує її учениця – Катерина Кухар.
Фотопроєкт став для Катерини Кухар глибоко особистим: він є проявом вдячності наставникам та спробою зберегти пам’ять про видатних діячів українського балету. Тетяна Таякіна, іменем якої названо коледж, була балериною світового рівня. Хоча її ім’ям називали закордонні балетні школи, вона залишилася в Україні, присвятивши себе розвитку національного балету. За більш ніж два десятиліття під її керівництвом у коледжі здобули освіту десятки артистів, які прославляють українську сцену у світі.
Натхнення та особисті історії
У фотопроєкті взяли участь також скульптор Дмитро Войтович, який представив власне бачення балетної пластики, а також студентки та випускники коледжу.
«Вона була людиною надзвичайної дисципліни, чесності й відкритості. Без подвійних стандартів: біле – це біле, чорне – це чорне. За таку принциповість її часто не любили, навколо неї ширилися плітки, але я завжди від цього абстрагувалася. Очевидно, що будь-якого керівника обговорюють за спиною. Вона не брала хабарів, не займалася з учнями “за гроші”, давала уроки лише тим, кого вважала справді талановитими. Вона була людиною честі, хоча й несла в собі багато внутрішнього болю. Її фраза “Зайшла в балетну залу – залишила рюкзак із переживаннями за дверима” стала для мене життєвим правилом: жодних лінощів, жодних порожніх розмов – тільки віддана праця», – згадує Катерина Кухар.
Кухар поділилася й особистою історією підтримки з боку своєї наставниці, зазначивши, що саме завдяки Таякіній вона та її колега отримали можливість підготуватися до міжнародного конкурсу у Лозанні. Тетяна Олексіївна безкоштовно займалася з ними після основних занять, вкладаючи у підопічних свій час, знання й серце.
Скульптор Дмитро Войтович, автор композиції, відзначив, що робота з балетними образами для нього є не лише професійним викликом, а й джерелом великого натхнення, адже балетні форми нагадують йому природні явища – такі як водоспад, який поступово формує каміння.
Фотопроєкт став яскравим прикладом збереження спадщини та вшанування видатних діячів української культури новими поколіннями.