Кількість загиблих внаслідок нічної масованої атаки російської федерації по Київській області збільшилася до п’яти осіб. Такі дані оприлюднив голова Київської обласної військової адміністрації Микола Калашник.
Про це розповідає KURAZH
Наслідки атаки на Київщину
За словами Калашника, у Броварах загинув чоловік 1970 року народження, що стало вже четвертою жертвою цієї атаки у місті. Ще одна людина загинула у Вишгородському районі.
«У Броварах підтвердилася смерть чоловіка 1970 року народження. Це вже четверта жертва цієї атаки в місті. Ще одну людину ворог убив у Вишгородському районі», – написав він у телеграмі.
Раніше було повідомлено про чотирьох загиблих та п’ятнадцять постраждалих внаслідок обстрілу. Найбільших руйнувань завдано в Обухівському та Броварському районах, де пошкоджено інфраструктурні об’єкти й житлові будинки.
Масштаби обстрілу та міжнародна реакція
В ніч проти 14 березня російські війська застосували комбінований удар з використанням 430 ударних безпілотників та 68 ракет різних типів. Основним напрямком атаки стала Київська область.
Російські військові не вперше здійснюють масовані обстріли українських міст, використовуючи різноманітне озброєння: ударні безпілотники, ракети, авіабомби та реактивні системи залпового вогню. Такі атаки регулярно спрямовуються проти цивільної інфраструктури різних регіонів України.
Українська влада та міжнародні організації кваліфікують подібні обстріли як воєнні злочини російської федерації та наполягають на тому, що ці дії мають цілеспрямований характер. Особливу увагу звертають на обстріли об’єктів життєзабезпечення населення, закладів охорони здоров’я, систем електро- і теплопостачання, водопостачання, зв’язку та інших критичних інфраструктур, що може свідчити про ознаки геноцидних дій.
Експерти та правозахисники зазначають, що під час повномасштабної війни росія вчиняє щодо громадян України різні злочини, що підпадають під визначення геноциду. Серед них – публічні заклики до знищення українців, цілеспрямоване руйнування систем життєзабезпечення, переслідування людей із проукраїнською позицією на окупованих територіях, винищення інтелігенції, зміна ідентичності дітей через депортації та вплив на освіту, вилучення українських книг і викрадення культурних цінностей.
Відповідно до Конвенції про запобігання злочину геноциду та покарання за нього, ухваленої Генеральною асамблеєю ООН у 1948 році, країни-учасниці мають зобов’язання запобігати актам геноциду та карати за них у будь-який час. Конвенція визначає геноцид як дії, спрямовані на повне або часткове знищення національної, етнічної, расової чи релігійної групи, включаючи вбивство членів групи, створення нестерпних умов життя, запобігання дітонародженню та насильницьку передачу дітей, а також підбурювання до таких дій.
Незважаючи на численні докази, керівництво росії заперечує, що російська армія здійснює цілеспрямовані удари по цивільних об’єктах, знищуючи лікарні, школи, заклади дошкільної освіти, об’єкти енергетики та водопостачання, що призводить до загибелі мирного населення України.
