Одного разу до мудреця прийшов чоловік і поділився своєю історією. Він розповів, як, будучи найбагатшим серед родичів, допомагав їм не вимагаючи нічого взамін, але натомість отримував лише невдячність та байдужість. Його родичі не цінували його доброту.
Про це розповідає KURAZH
Але справа була не лише в родичах. Чоловік намагався допомагати й іншим людям, проте реакція була схожою. Зрідка хтось дякував йому за підтримку. Відчуваючи розчарування, він запитав у мудреця: – Може, я не настільки добра людина, раз до мене ставляться так?
Мудрець відповів: – Ні, з тобою все гаразд. Справа в людях, яким ти допомагав. Але не лише в них. Коли повернешся сьогодні додому, залиш двері відчиненими навстіж. Що буде?
Чоловік подумав і сказав: – З мого будинку заберуть усе цінне, і хтось спробує оселитися там, наче господар.
Мудрець пояснив: – Саме так ти відкривав свою душу всім і надавав свої послуги. Не можна бути, як відкриті двері. Це важливий урок. Знаєш, яка особливість бутона квітів?
Чоловік відповів: – Ні.
Мудрець сказав: – Я ніколи не бачив, як бутон розкривається. Це настільки непомітний і тихий процес. Добро потрібно робити так само непомітно. Навіть поруч з найкрасивішою квіткою бур’яни не перестануть бути бур’янами.
Якщо людина не варта доброти, не потрібно перед нею схилятися і надавати послуги. Бур’яни не зможуть оцінити твою унікальність і аромат. Іди власним шляхом.
