Оновлена оцінка вартості відновлення та реконструкції України станом на 31 грудня 2025 року склала 588 мільярдів доларів США, які, за прогнозами, необхідні протягом наступних десяти років. Ця сума майже у три рази перевищує очікуваний номінальний ВВП України за 2025 рік. Відповідний аналіз підготували уряд України спільно з Групою Світового банку, Європейською комісією та ООН у рамках «Оцінки завданої шкоди та потреб на відновлення (RDNA5)».
Про це розповідає KURAZH
Основні втрати та потреби у ключових секторах
RDNA5 охоплює період майже чотирьох років – з 24 лютого 2022 року по 31 грудня 2025 року – і свідчить, що прямі збитки в Україні досягли 195 мільярдів доларів. Це більше, ніж у попередніх оцінках: у RDNA4 ця цифра становила 176 мільярдів, а у RDNA3 – 152 мільярди доларів. Найбільших втрат зазнали житловий фонд, транспорт і енергетика, особливо у прифронтових регіонах та великих містах.
В енергетичному секторі спостерігається 21% зростання кількості пошкоджених чи знищених об’єктів порівняно з попередньою оцінкою. Йдеться про об’єкти виробництва, передачі та розподілу електроенергії, а також централізованого теплопостачання. Транспортна інфраструктура також зазнала втрат: у 2025 році, через інтенсивні обстріли залізниць та портів, потреби цього сектору зросли на 24%. Станом на кінець 2025 року 14% житлового фонду країни було пошкоджено чи зруйновано, що зачепило понад три мільйони родин.
Гуманітарні наслідки та юридична оцінка
Російські війська продовжують масовані атаки на українські міста та критичну інфраструктуру, застосовуючи різні види озброєння, зокрема дрони-камікадзе, ракети, авіабомби та реактивні системи залпового вогню. Українська влада разом із міжнародними організаціями визначає такі дії як воєнні злочини та підкреслює їх цілеспрямований характер.
«Нам все ще вдається швидко відновлюватися та розвиватися далі. Підтримка (Світового банку, ЄС та ООН – ред.) допомагає нам терміново відремонтувати нашу критично важливу інфраструктуру, щоб країна продовжувала функціонувати, а також продовжувати систематичні заходи з відновлення, зосереджені на енергетичних проектах та житлі для наших людей», – заявила прем’єр-міністерка Юлія Свириденко.
Правозахисники, дослідники геноцидів і юристи вважають, що обстріли систем життєзабезпечення населення та об’єктів охорони здоров’я, які позбавляють людей доступу до електроенергії, тепла, води, зв’язку та медичної допомоги, можуть розглядатися як елементи геноцидних дій. Серед інших ознак геноциду називають публічні заклики до знищення українців, переслідування громадян з проукраїнською позицією, винищення інтелігенції, депортації дітей до росії та цілеспрямоване знищення української культурної спадщини.
Відповідно до Конвенції про запобігання злочину геноциду та покарання за нього, ухваленої Генеральною асамблеєю ООН у 1948 році, 149 країн-учасниць мають зобов’язання запобігати актам геноциду і притягати винних до відповідальності як у воєнний, так і в мирний час. Документ визначає геноцид як дії з наміром повністю або частково знищити національну, етнічну, расову чи релігійну групу, включаючи вбивства, завдання тяжких тілесних ушкоджень, створення нестерпних умов для життя, перешкоджання дітонародженню та насильницьке переміщення дітей.
Керівництво росії заперечує, що її війська цілеспрямовано атакують цивільні об’єкти, школи, лікарні, об’єкти енергетики та водопостачання, проте факти масових руйнувань свідчать про протилежне.
