З понад п’яти тисяч українських військовополонених, повернутих з російської федерації, щонайменше 206 померли під час утримання в полоні. Більше ніж пів сотні з них загинули внаслідок вибуху в Оленівці. Ще 245 українських військових були розстріляні російськими військами безпосередньо на полі бою.
Про це розповідає KURAZH
Свідчення колишніх полонених: тортури та медична недбалість
В історії 59-річного українського військовослужбовця Сергія Григор’єва, загиблого у Кам’янськ-Шахтинській колонії Ростовської області, офіційна причина смерті — інсульт. Проте результати української судово-медичної експертизи, а також свідчення колишнього полоненого, який утримувався разом із ним, розкривають зовсім іншу картину — йдеться про насильство та ігнорування медичних потреб.
«Усіх били – без винятків. Когось більше, когось менше, але ми всі цього зазнали. Ближче до кінця я ледве міг ходити», – сказав Гончаров, додавши, що прохання про медичну допомогу ігнорувалися.
Українські офіційні особи наголошують, що така кількість загиблих серед військовополонених є доказом систематично жорстокого поводження з боку москви. До цього додається репатріація тіл із слідами тортур, недоїдання та ненадання належної медичної допомоги у десятках в’язниць і слідчих ізоляторів по всій росії та на тимчасово окупованих територіях України.
Масштаб катувань та порушень прав людини
Згідно зі звітом ООН за 2024 рік, 95% звільнених українських військовополонених заявили про пережиті «систематичні» тортури. Колишні полонені описували побиття, удари електричним струмом, задуху, сексуальне насильство, тривале утримання у стресових позах, імітацію страт та позбавлення сну.
У тому ж звіті зазначається, що певна кількість російських військовополонених також піддавалися жорстокому поводженню під час початкового затримання українськими військовими. Однак знущання припинялися після переведення до офіційних українських центрів утримання під вартою, що підтверджує різницю у ставленні до військовополонених з обох сторін.
Amnesty International на початку року надала докази систематичних тортур щодо українських військовополонених у росії, особливо критикуючи російську федерацію за приховування місць утримання та стану військовополонених. Також відзначено відмову російської сторони надавати доступ до ув’язнених правозахисникам і медикам, що залишає сім’ї українських військових у невіданні щодо долі їхніх близьких протягом тривалого часу.
