Внаслідок чергового удару російських військових по Одесі загинула одна людина, ще шість осіб отримали поранення різної тяжкості. Про це повідомив голова Одеської обласної військової адміністрації Олег Кіпер. За його словами, лікарі доклали всіх зусиль для порятунку постраждалого, проте травми виявилися несумісними з життям.
Про це розповідає KURAZH
«На жаль, щойно один з постраждалих помер. Лікарі робили усе можливе, але травми виявилися несумісними з життям».
Наслідки удару безпілотника по житловому будинку
За інформацією місцевої влади, у результаті атаки безпілотника по житловому будинку в Одесі було пошкоджено квартири на декількох поверхах, зокрема з п’ятого по сьомий. Мешканці будинку зазнали значних матеріальних збитків, а частина людей отримала травми.
Окрім Одеси, російські війська завдали удару по цивільній інфраструктурі у Березівському районі Одеської області. Внаслідок атаки безпілотника пошкоджено дах приватного житлового будинку та виникла пожежа на прибудинковій території.
Систематичні удари по цивільній інфраструктурі та ознаки геноциду
Російські військові регулярно здійснюють атаки по містах і селах України за допомогою ударних безпілотників, ракет, коригованих авіабомб, реактивних систем залпового вогню. Під ударами опиняються не лише військові об’єкти, а й об’єкти цивільної інфраструктури у різних регіонах країни.
Українська влада разом із міжнародними організаціями наголошують, що подібні дії мають цілеспрямований характер і кваліфікуються як воєнні злочини російської федерації. Обстріли систем життєзабезпечення населення та закладів охорони здоров’я, які позбавляють людей доступу до електроенергії, тепла, води, зв’язку та медичної допомоги, є ознакою геноцидних дій.
Під час повномасштабної війни росія здійснює різні злочини, які, на думку правників, дослідників геноцидів і правозахисників, можуть підпадати під визначення геноциду. Серед них — публічні заклики до знищення українців, переслідування та ліквідація людей із проукраїнською позицією на окупованих територіях, знищення інтелігенції, депортація дітей з метою зміни їхньої ідентичності, нищення української культурної спадщини та спроби змінити ідентичність дітей через систему освіти в окупації.
Конвенція про запобігання злочину геноциду та покарання за нього була ухвалена Генеральною асамблеєю ООН у 1948 році. На сьогодні її підписали 149 країн, які зобов’язуються запобігати актам геноциду та карати за них у будь-який час.
Відповідно до Конвенції, геноцидом вважаються дії, спрямовані на повне або часткове знищення національної, етнічної, расової чи релігійної групи. Це, зокрема, вбивства, завдання тяжких тілесних ушкоджень, створення умов для фізичного винищення, перешкоджання дітонародженню, насильницька передача дітей в інші групи й публічне підбурювання до таких дій.
Керівництво росії заперечує факти цілеспрямованих атак по цивільній інфраструктурі українських міст та сіл, проте факти масових жертв серед мирного населення, руйнування лікарень, шкіл та об’єктів енергетики залишаються задокументованими.
