Розслідування журналістів виявило, що росія виділяла кошти на просування так званого «мовного закону Ківалова-Колесніченка», який фактично надавав російській мові статус, наближений до державного в Україні. Фінансова підтримка надавалася не лише до, а й після ухвалення закону, і була спрямована на організацію публічних заходів, публікацію статей у медіа, створення друкованих матеріалів для українських громадян та міжнародних інституцій. Метою цих дій, як встановили журналісти, був політичний тиск на українську владу.
Про це розповідає KURAZH
Фінансування та організація кампанії
Автори мовного закону, народні депутати від «Партії регіонів» Сергій Ківалов і Вадим Колесніченко, не відповіли на запити журналістів щодо цих фактів. Закон про засади державної мовної політики, відомий як «закон Ківалова-Колесніченка», був ухвалений у 2012 році попри масові протести та бійки в парламенті. Він дозволяв надання статусу регіональної мовам, якими користуються понад 10% населення на певній території, що в результаті зробило російську мову регіональною у 13 з 27 адміністративних одиниць України.
Журналісти встановили, що Вадим Колесніченко отримував кошти від російської державної організації «Правфонд» для підтримки мовного закону. У лютому 2012 року він звернувся до «Правфонду» з проханням виділити 1,9 мільйона рублів (близько 65 тисяч доларів на той момент) на підготовку, друк та розповсюдження альтернативного звіту про нібито невиконання Україною міжнародних зобов’язань щодо мовних прав. Особливу увагу у звіті приділяли «Європейській хартії регіональних мов», яка діяла в Україні з 2006 року і передбачала захист мов, що перебували під загрозою зникнення. Російська мова залишалася у цьому переліку до 2025 року, коли Верховна Рада виключила її зі списку.
Відомо, що «Правфонд» затвердив заявку Колесніченка та виділив 1,2 мільйона рублів (близько 41 тисячі доларів) на публікацію звіту у вигляді книги, переклад на українську й англійську мови, гонорари експертам і перекладачам, а також масштабну інформаційну кампанію у медіа.
Вплив росії на зміст та подальші кроки
Окрім фінансування, Москва надсилала Колесніченку прямі вказівки щодо змісту його звіту для Ради Європи. Інструкції надходили особисто від тодішнього керівника «Правфонду» Ігоря Панєвкіна, а до перекладу документа могли залучити й Міністерство закордонних справ рф. Колесніченко прямо вказував, що мета звіту – посилити політичний тиск на українську владу.
«Він був прописаний так, що насправді російську мову можна було вживати не поряд з українською мовою, а замість української мови», – пояснив дослідник мовної політики Володимир Кулик у розмові з журналістами.
У звіті Колесніченка для Ради Європи містились скарги на відсутність квот для російської мови у медіа та недостатню кількість російськомовних шкіл, тоді як офіційний звіт української влади підкреслював витіснення української мови російською у містах і збереження радянських підходів до мовної політики. Співавтором звіту виступав помічник Колесніченка Руслан Бортнік, а вступне слово написав Сергій Ківалов.
Після ухвалення закону у 2013 році «Правфонд» надав Колесніченку понад два мільйони рублів (близько 65 тисяч доларів) для видання брошури, в якій містилися інструкції для «російських співвітчизників» щодо використання мовного закону в Україні. У брошурі роз’яснювалось, як використовувати російську замість української у діловодстві, освіті та судах.
Згідно з отриманими документами, цю брошуру планували поширювати серед державних установ України, міжнародних організацій, а також презентувати для громадськості у Києві. На презентації мав бути присутній Сергій Ківалов, однак його замінив Михайло Товт, колишній народний депутат і працівник Академії наук України. Він став одним із авторів брошури разом із тодішнім проректором Закарпатського угорського інституту Степаном Черничком.
Журналісти отримали та проаналізували зміст цієї брошури, де автори, зокрема, підтримували право обслуговування клієнтів закладів винятково російською мовою за їхнім вибором. За написання коментарів до брошури Черничко і Товт отримали по 5000 гривень (на той час – 600 доларів).
Чинний депутат Закарпатської облради Степан Черничко заявив, що не знав про фінансування брошури з боку російського фонду. Пояснення щодо подяки, висловленої в брошурі російському фонду, він описав як заяву не від імені авторів, а від організації Колесніченка. Михайло Товт також зазначив, що не пам’ятає, хто фінансував видання, хоча не виключає, що це був саме «Правфонд». Він також додав, що його позиція щодо використання російської мови в Україні з того часу змінилася, проте переконання у правах національних меншин залишилося незмінним.
Після втечі Віктора Януковича до росії у 2014 році Верховна Рада проголосувала за скасування «закону Ківалова-Колесніченка», однак рішення не набуло чинності через відмову тодішнього в.о. президента Олександра Турчинова підписати його до ухвалення нового мовного закону. Лише у 2018 році Конституційний суд визнав цей закон неконституційним.
