Аналітики американського Інституту вивчення війни (ISW) вважають, що російська федерація здатна стати реальною загрозою для країн-членів НАТО вже найближчими роками — навіть не досягнувши рівня своїх збройних сил станом на 2022 рік. За їх оцінками, кремль може ініціювати військові дії проти однієї з держав Північноатлантичного альянсу до 2030 року.
Про це розповідає KURAZH
Загроза з боку росії: позиція НАТО та оцінки розвідки
Останні заяви західних політиків свідчать про підготовку москви до тривалої конфронтації із Заходом. Генеральний секретар НАТО Марк Рютте 9 червня повідомив, що росія може бути готовою до застосування військової сили проти Альянсу вже протягом найближчих п’яти років. У зв’язку з цим він наголосив на необхідності значного підсилення оборонних можливостей НАТО, зокрема чотириразового збільшення потенціалу повітряної та протиракетної оборони, щоб ефективно стримувати ймовірні загрози з боку російської федерації.
За словами Рютте, згідно з даними розвідки, у 2025 році росія планує виготовити 1500 танків, 3000 одиниць бронетехніки та 200 ракет “Іскандер”. Однак в ISW зазначають, що неясно, чи ці показники враховують лише нову техніку, чи також входять відновлені машини із радянських запасів росії.
Кооперація з автократіями та гонка озброєнь
Окрім цього, Марк Рютте вказав на посилення співпраці росії з Китаєм, Північною Кореєю та Іраном. Зокрема, москва модернізує свої військові сили, активно залучаючи китайські технології. Генсек також підкреслив, що росія зараз виробляє вчетверо більше боєприпасів, ніж усі країни НАТО разом узяті, що є рекордним показником за останні десятиліття.
“За словами генерального секретаря, найкращою відповіддю на таку активність кремля має стати збільшення оборонних витрат країн-членів НАТО, і цей показник, на його думку, має перевищувати 3% від ВВП”.
Очікується, що на саміті НАТО, який відбудеться у Гаазі з 24 по 26 червня, країни-учасниці погодять нову цільову межу для оборонних бюджетів.
Водночас, у ISW звертають увагу на те, що російські чиновники поступово створюють підґрунтя для виходу з міжнародних договорів щодо контролю над озброєннями, готуючись до потенційної війни з країнами Альянсу.