Арматура, яку застосовують у будівництві, відрізняється за класами та механічними властивостями — це впливає на можливість її зварювання. Сучасні стандарти позначають класи арматури за межею плинності, наприклад, А240, А400, А500. Клас А-I відповідає А240 (гладка арматура), а А-III — А400.
Про це розповідає KURAZH
Маркування арматури: що означають індекси
Важливо враховувати не тільки клас міцності, а й склад сталі, з якої виготовлено арматурні прутки. У маркуванні після класу можуть бути додаткові індекси:
- С — сталь, яка підходить для зварювання. Її хімічний склад спеціально контролюється, щоб забезпечити надійність зварних швів.
- Т — сталь, що пройшла термомеханічне зміцнення для підвищення міцності.
- К — сталь із підвищеною стійкістю до корозії під напругою.
Прутки з індексом «С» у маркуванні (наприклад, А400С, А500С) дозволено зварювати дуговим способом. Якщо ж арматура позбавлена цього індексу, її зварювання на будівельному майданчику не допускається.
“Причина полягає в хімічному складі сталі, а саме — у вуглецевому еквіваленті. В арматурі без індексу «С» (наприклад, застаріла А-III) вміст вуглецю може сягати 0,37%. У той час як у сучасній арматурі класу А500С цей показник не перевищує 0,22%”.
Вплив зварювання на різні типи арматури
Сталі з підвищеним вмістом вуглецю вважаються обмежено зварюваними. Під час зварювання в зоні шва утворюються крихкі структури — мартенсит, що зменшує пластичність з’єднання та може призводити до появи мікротріщин під навантаженням.
- Високовуглецева сталь (без індексу «С»): зона біля шва стає крихкою, з’єднання втрачає гнучкість.
- Термозміцнена сталь (з індексом «Т», але без «С»): локальний нагрів при зварюванні призводить до “відпуску”, внаслідок чого арматура втрачає проєктну міцність у зоні шва.
В’язання дротом залишається універсальним методом з’єднання арматури будь-якого класу, адже не впливає на структуру сталі та її механічні властивості.
Під час вибору арматури обов’язково перевіряйте маркування — це гарантує надійність та довговічність конструкцій.