Увечері 5 травня Дніпро зазнав чергового ракетного удару з боку російської федерації, внаслідок чого загинули та були поранені мирні мешканці. Про це повідомили українські офіційні особи.
Об этом сообщает KURAZH
Наслідки атаки: загиблі та поранені
Президент України Володимир Зеленський заявив, що станом на вечір відомо про щонайменше чотирьох загиблих у результаті обстрілу міста. Голова Дніпропетровської обласної військової адміністрації Олександр Ганжа спочатку повідомляв про трьох загиблих і дев’ятьох постраждалих, один із яких перебував у критичному стані.
«Увечері російські виродки завдали удару по Дніпру. Станом на зараз відомо, що чотири людини загинули».
Згодом кількість поранених збільшилася: допомога знадобилася 16 людям, 14 із них були госпіталізовані, четверо чоловіків перебували у тяжкому стані. За інформацією обласної влади, внаслідок удару також виникла масштабна пожежа на одному з підприємств міста.
Обстріли українських міст та кваліфікація дій Росії
Цей ракетний обстріл став уже третім за день по великих містах України. Того ж дня російські війська вдарили також по Запоріжжю, де постраждали 12 людей, і по Краматорську, де загинули п’ятеро місцевих мешканців.
Російська армія систематично застосовує різні види озброєння – включно з ударними безпілотниками, ракетами, авіаційними бомбами та реактивними системами залпового вогню – для атак на українські міста та цивільні об’єкти у всіх регіонах країни. Українська влада та міжнародні організації кваліфікують ці удари як воєнні злочини російської федерації, підкреслюючи їх цілеспрямований та системний характер.
Особливою жорстокістю відзначаються атаки по об’єктах критичної інфраструктури, закладах охорони здоров’я, а також спроби позбавити населення електроенергії, тепла, водопостачання та зв’язку. Фахівці-правники й дослідники розцінюють такі дії як ознаки геноцидної політики щодо українського народу, наголошуючи на численних фактах цілеспрямованого знищення українців або створення умов, несумісних із життям.
Згідно з Конвенцією ООН про запобігання геноциду та покарання за нього, яку прийнято 1948 року, країни-учасниці мають зобов’язання запобігати актам геноциду й карати за них незалежно від того, чи це відбувається у воєнний чи мирний час. Конвенція визначає геноцид як дії, спрямовані на повне або часткове знищення національної, етнічної, расової чи релігійної групи. До ознак геноциду, зокрема, належать вбивство членів групи, спричинення їм важких тілесних чи психічних ушкоджень, створення умов, розрахованих на її фізичне знищення, та насильницька передача дітей однієї групи до іншої.
Керівництво Росії продовжує заперечувати факти навмисних ударів по українській цивільній інфраструктурі та загибелі мирного населення, попри численні докази руйнувань шкіл, лікарень, енергетичних об’єктів і житлових будинків у результаті обстрілів.
