Кількість людей, які залишаються без стосунків, невпинно зростає. Часто вважається, що самотність — це усвідомлений вибір: бажання зосередитися на кар’єрі, саморозвитку чи відпочинку після важких стосунків. Проте масштабне дослідження австралійських і канадських науковців свідчить: у більшості випадків корінь самотності — це не вибір, а глибоко вкорінений страх.
Про це розповідає KURAZH
Типи прихильності та їхній вплив на стосунки
Психологи переконані, що з дитинства у кожного з нас формується певна «операційна система» для побудови стосунків, яку називають типом прихильності. Вона визначає, наскільки людина готова до близькості й як реагує на можливість розриву. Основних типів три:
- Надійний тип («Здорова прошивка»). Такі особи комфортно почуваються у стосунках, вміють довіряти партнеру, не втрачаючи власної ідентичності. Для них близькість — це щастя, а не загроза. У суспільстві цей тип переважає, але серед самотніх людей — у меншості.
- Тривожний тип («Мене покинуть»). Люди цього типу прагнуть близькості, але гостро бояться її втратити. Їм властива нав’язливість і постійна потреба в запевненнях, що часто призводить до розриву.
- Уникаючий тип («Незалежність понад усе»). Для них головною цінністю є свобода. Вони тримають дистанцію, побоюючись втратити себе у стосунках, і сприймають зближення як загрозу особистому простору.
Результати дослідження: хто найбільше схильний до самотності
Науковці дослідили сотні людей, які не перебувають у стосунках, і з’ясували: лише 22% з них мають надійну «прошивку». Для цієї категорії самотність — тимчасове явище, а не особиста драма. Решта 78% належать до типів із глибокими внутрішніми страхами:
- Більшість — із тривожним типом прихильності, для яких характерні низька самооцінка й гостре переживання самотності.
- Значна частка — люди з уникаючим типом прихильності, які рідко відчувають дискомфорт через відсутність стосунків, але загалом мають менше друзів і нижчий рівень задоволення життям.
- Частина опитаних має змішаний тип, коли людина одночасно прагне близькості й боїться її, що призводить до постійного внутрішнього конфлікту.
“Коли ми чи наші друзі кажемо ‘мені й самому/самій добре’, це може бути не завжди правдою. Часто за цією фразою ховається захисний механізм, який оберігає нас від болючих страхів — страху бути покинутим або страху втратити свою дорогоцінну свободу”.
Безперечно, існують ті, хто щиро насолоджується самотністю й відчуває себе щасливими. Але результати дослідження свідчать: для більшості людей самотність — не вибір сильної особистості, а наслідок емоційних травм минулого, які заважають відкритися для справжньої близькості.
