Гречка, яка в Україні вважається національним продуктом, здобула репутацію однієї з найкорисніших круп. Попри це, іноземці часто залишаються байдужими до цього продукту. Чому так відбувається?
Про це розповідає KURAZH
Гречка в історії та культурі
Гречка відзначається низькими вимогами до умов вирощування. Вона не виснажує ґрунти та може рости навіть на малородючих землях. Завдяки цим характеристикам, після свого завезення до Європи та США, гречка спочатку використовувалася здебільшого як корм для худоби. У різних країнах її іменували «арабською» чи «язичницькою» крупою.
Раніше гречка поза межами України була рідкісним товаром, але наразі її можна знайти в європейських супермаркетах, хоч і не в таких обсягах, як в Україні. Основною причиною браку попиту на гречку є її гіркуватий присмак. В Індії, наприклад, цю крупу не цінять і навіть називають «їжею бідних».
Зміна ставлення до гречки серед іноземців
Після голодомору 1930-х років гречка стала доступною для широких верств населення в Україні, оскільки була дешевою і швидко готувалася. З часом, завдяки поширенню інформації про її користь та поживні властивості, гречка стала популярнішою.
Останнім часом ставлення іноземців до гречаної крупи починає змінюватися. Мігранти привозять гречку зі своїми традиційними рецептами, готуючи страви для друзів і знайомих. Можливо, з часом іноземці відкриють для себе смак гречки та полюблять її так само, як українці.
«Хто знає, може з часом іноземці і розпробують гречку та полюблять її не менше ніж українці.»