Сучасна медицина та покращення умов життя суттєво підвищили тривалість життя у першій половині XX століття, однак подальшого різкого зростання не відбулося. Про це свідчать результати дослідження, проведеного науковцями з Університету Вісконсин-Медісон, Інституту демографічних досліджень Макса Планка та Французького інституту демографічних досліджень.
Про це розповідає KURAZH
Аналіз тенденцій довголіття у країнах із високим рівнем доходу
Учені вивчили статистику смертності у 23 країнах із високими доходами та низькою смертністю. Згідно з отриманими даними, покоління, що народилися після 1939 року, навряд чи в середньому досягнуть віку у 100 років. Якщо на початку XX століття кожне наступне покоління могло розраховувати на збільшення тривалості життя на п’ять з половиною місяців, то після 1939 року цей приріст скоротився до двох з половиною — трьох з половиною місяців.
Причини уповільнення темпів зростання тривалості життя
Дослідники наголошують, що основні досягнення минулих десятиліть стали можливими завдяки зниженню дитячої смертності, яке забезпечила медицина та покращені стандарти життя. Нині дитяча смертність і так є дуже низькою, а прогрес у старших вікових групах не забезпечує такого ж значного приросту тривалості життя.
«Найбільші успіхи минулого були пов’язані з різким зниженням дитячої смертності завдяки медицині та покращенню умов життя. Зараз дитяча смертність і так вкрай низька, а поліпшення в старших вікових групах не здатні забезпечити такий же стрибок довголіття».
Водночас, науковці зауважують, що жодний прогноз не може бути абсолютно точним. Майбутню тривалість життя можуть суттєво змінити непередбачувані події — наприклад, нові пандемії, прориви у медичних технологіях чи значні соціальні трансформації.
