Юпітер є найбільшим газовим гігантом Сонячної системи, і його атмосфера суттєво відрізняється від складу планет земної групи. Щоб дізнатися, чи можливе горіння на цій планеті, варто розглянути деталі її хімічного складу та фізичних властивостей.
Про це розповідає KURAZH
Які особливості атмосфери Юпітера?
Атмосфера Юпітера майже повністю складається з водню — близько 90% за кількістю атомів і 75% за масою. У верхніх шарах він перебуває в газоподібному стані, а з глибиною перетворюється спочатку на рідину, а потім — на рідкий металевий водень, що володіє властивостями провідника електрики. Саме цей шар відповідає за потужне магнітне поле планети. Другий за поширеністю елемент — гелій (10% за кількістю атомів і 24% за масою), який також може переходити у рідкий стан у глибших шарах атмосфери. Решта атмосфери складається з метану, аміаку та води.
Наявність великої кількості водню викликає питання: чи може Юпітер спалахнути, якщо водень — вибухонебезпечний і горючий газ?
Чому Юпітер не може загорітися
Відомо, що для виникнення вогню потрібні три складові: паливо, джерело запалювання та окисник (найчастіше — кисень). На Юпітері є паливо — водень, умовно можна уявити джерело іскри, наприклад, сірник. Однак у його атмосфері майже немає вільного кисню. Наявні атоми кисню вже повністю зв’язані, переважно у вигляді води, яка перебуває у глибших шарах атмосфери. Гелій, другий за об’ємом компонент, є інертним і не бере участі у хімічних реакціях горіння.
“Горючість водню проявляється виключно у присутності окисника. На Юпітері вільного кисню практично немає, тому навіть за наявності іскри й палива реакція горіння не відбудеться”.
У випадку із дирижаблями, зокрема катастрофою «Гінденбурга», водень вибухнув саме через реакцію з киснем у земній атмосфері. На Юпітері такої можливості немає — навіть якщо піднести сірник, він не викличе масштабного займання.
Якщо ж уявити, що сірник потрапив би в атмосферу Юпітера, його головка короткочасно спалахнула б завдяки власному окиснику (наприклад, бертолетовій солі), однак цей спалах був би нетривалим і не поширився б далі. Дерев’яна частина сірника не змогла б загорітися, оскільки для цього потрібен зовнішній кисень.
Існує процес, що відрізняється від хімічного горіння — термоядерний синтез, який відбувається у зорях. Щоб такий процес почався на Юпітері, планета мала б бути у 80 разів масивнішою, аби її ядро досягло необхідної температури й тиску для синтезу гелію з водню. Тому навіть потужні події, як-от зіткнення Юпітера з уламками комети Шумейкерів-Леві 9 у 1994 році, не змогли запустити жодної ланцюгової реакції горіння, незважаючи на виділення колосальної енергії.
Висновок очевидний: Юпітер не може загорітися, оскільки для виникнення вогню необхідний вільний окисник, якого у його атмосфері немає. Тому запалити сірник на цій планеті — марна справа.
