Питання про те, чи зберігають кошенята пам’ять про свою матір, не має однозначної відповіді. На відміну від людей, у кішок не виникає стійкого емоційного зв’язку між матір’ю та потомством. Основою їхньої взаємодії є інстинктивна прив’язаність, яка підпорядковується гормональним процесам та життєвій потребі кошенят у догляді й захисті. Саме тому цей зв’язок поступово зникає, коли молоді тварини набувають самостійності та виходять із материнської опіки.
Про це розповідає KURAZH
Соціальна поведінка кішок і нюх як основний орієнтир
Кішки — переважно одинаки, їхня соціальна організація значно відрізняється від людської. Важливо не переносити на них людські уявлення про родинні стосунки, щоб уникати помилкових очікувань від тварин. Кішки не «пам’ятають» своїх матерів у тому розумінні, як це властиво людям. Головним способом розпізнавання для них виступає нюх. Якщо мати й кошенята не були розлучені, вони можуть впізнавати одне одного за запахом. Проте це не свідчить про наявність особливої прихильності, а лише про інстинктивне розрізнення. Приблизно з 10–12 тижнів життя кішка починає сприймати своїх підрослих кошенят як незалежних особин.
Якщо кішка та кошенята були розлучені, а згодом зустрілися знову, ймовірність упізнавання дуже низька: запахи змінюються з часом, а нюхові маркери втрачають актуальність. Навіть без розлуки, у процесі дорослішання кошенята все менше знаходяться у гнізді, набувають нових запахів довкілля, що також ускладнює розпізнавання. В окремих випадках кошенята залишаються з матір’ю до дорослого віку, особливо в домашніх умовах. У дикій природі самки можуть формувати невеликі групи, тоді як самці зазвичай залишають рідну територію. Якщо у котячої сім’ї зберігається взаємне вилизування, запахи залишаються схожими і це сприяє мирному співіснуванню. Однак характер кожної тварини відіграє велику роль: дехто не ладнає навіть із близькими родичами, інші ж — відрізняються товариськістю.
Чи упізнає кішка своїх кошенят після дорослішання
Дослідження свідчать, що більшість кішок приймають навіть чужих кошенят, якщо ті смокчуть молоко. Це особливо характерно для періоду лактації, коли гормональний фон сприяє турботливій поведінці. Водночас ступінь прийняття залежить від особливостей характеру та віку матері.
“Кошенята, що знаходяться в її гнізді, мають знайомий нюховий профіль, що запускає інстинкт догляду та турботи. Таким чином, кішка сприймає як «своїх» не обов’язково біологічних дитинчат, а тих, хто знаходиться поруч і несе на собі впізнаваний запах гнізда.”
Після дорослішання і за умови спільного проживання кішка може впізнавати колишніх кошенят, але вже не сприймає їх як потомство. Родинні прихильності у звичному для людей розумінні у кішок не формуються. Згодом усі особини, навіть колишні дитинчата, стають для кішки членами однієї соціальної групи або просто співмешканцями.
Як швидко кішка забуває кошенят
Час, за який кішка перестає сприймати кошенят як потомство, залежить від їхнього віку та обставин розлуки. Більшість кішок уже приблизно з 12 тижнів не відчувають потреби піклуватися про підрослих дитинчат. Це не завжди означає повне «забуття», але поведінка матері змінюється: вона може навіть відштовхувати підрослих кошенят, якщо ті порушують її звичний простір.
Дружні стосунки зберігаються лише за умови тісного контакту та спільного догляду. В інших випадках кішка поступово починає ставитися до дорослих кошенят як до чужих. Якщо ж кошенят забрали від матері надто рано, до завершення вигодовування, тварина може демонструвати тривожність: кликати, шукати їх, особливо якщо розлука сталася несподівано. Зазвичай така поведінка триває кілька днів і залежить від віку кошенят та характеру кішки. Чим молодшими були кошенята, тим довше може тривати неспокій матері.