Багато людей, які не очікували появи кошенят у своїх домашніх улюбленців, часто приймають рішення залишити кішці лише одного малюка, а решту забирають. При цьому вважається, що кішка не страждатиме через втрату інших кошенят, оскільки вона начебто не здатна рахувати. Проте чи справді це так?
Про це розповідає KURAZH
Чи можуть кішки рахувати своїх кошенят
Кішки не мають здатності рахувати у звичному для людини розумінні — вони не ведуть підрахунок «один, два, три…». Однак у них розвинене так зване «відчуття числа»: вони можуть миттєво розпізнавати невелику кількість об’єктів, зазвичай до 3-4. Такі висновки підтверджують численні наукові дослідження.
Часто можна спостерігати, як кішка, яка перемістила своє потомство на нове місце, повертається до старого гнізда. Це свідчить не про математичні здібності, а про сильний материнський інстинкт та бажання пересвідчитись, що жодне кошеня не залишилося позаду.
Важливо й те, що кішка запам’ятовує кожного свого малюка індивідуально — за запахом, голосом і зовнішнім виглядом, а не як безлику групу.
Реакція кішки на зникнення кошенят
Материнський інстинкт у кішок надзвичайно потужний. Якщо хтось із кошенят зникає, це стає для матері великим стресом. Кішка не орієнтується на кількість, а відчуває відсутність конкретного малюка. Вона шукає, кличе, уважно досліджує територію, сподіваючись знайти зниклого. Така активна поведінка триває кілька днів, а іноді й довше.
“Кішка пам’ятатиме про всіх своїх кошенят і шукатиме їх, кликатиме, обходити територію, принюхуватися, але недовго. Кілька днів, може, трохи більше. Вона зрозуміє, що кошенята зникли, але зосередиться на кошеняті, що лишилося (і з часом втішиться ним), оскільки за ним потрібен догляд і надовго відлучатися на пошуки інших кошенят немає можливості”.
Згодом кішка переключає всю увагу та турботу на того малюка, який залишився, адже саме він потребує її догляду.
Якщо ж кошенята зникли, а господар не потрапив у поле зору кішки під час цього процесу, вона не обов’язково підозрюватиме його у недобросовісних діях. Швидше, у неї виникне відчуття небезпеки у місці, де були кошенята, і вона може спробувати заховати того, хто залишився, у більш безпечному місці. Часто через деякий час вона приносить підросле кошеня господарям, коли настає пора його підгодовувати.
Якщо ж кішку не стерилізують, наступного разу вона може вибрати для народження потомства інше, більш віддалене місце, наприклад, у сусідів у сараї. Це прояв своєрідної передбачливості та турботи про безпеку майбутніх кошенят.
