Історія стосунків Ісуса Христа з фарисеями залишається однією з центральних тем у релігійних дискусіях. Хоча фізично Ісуса стратили римляни, саме фарисеї відіграли ключову роль у його затриманні та смерті. Їхня непримиренна критика щодо Ісуса та його послідовників багаторазово згадується у Новому Заповіті.
Про це розповідає KURAZH
Релігійні течії Іудеї: фарисеї, садукеї та ессеї
У часи Христа в Іудеї існували три основні релігійні групи: фарисеї, садукеї та ессеї. Відомості про них містяться не лише у Новому Заповіті, а й у працях іудейського історика Йосипа Флавія, який, за деякими припущеннями, належав до фарисеїв.
Садукеї, хоча й були найменшою за чисельністю групою, займали найбільш впливові позиції завдяки своєму походженню зі священницької аристократії. Назва цього прошарку, ймовірно, походить від імені Садока — першосвященика часів царя Соломона. Садукеї були відомі своєю суворою юрисдикцією, і саме вони очолювали Синедріон, який виніс обвинувальний вирок Ісусу Христу. Крім того, першосвященики цього угрупування схилили Юду до зради Вчителя.
Головними опонентами садукеїв були фарисеї. Вони постійно вступали з ними у суперечки щодо релігійних догм. Фарисеї різко засуджували еллінізацію, яку підтримували садукеї, а також виступали проти римської влади в Іудеї.
Термін «фарисеї» перекладається як «відокремлені», тобто ті, хто відділився від гріха й пороку. Вони були відомі суворим дотриманням релігійних заповідей і нетерпимістю до інакомислення. Більшість фарисеїв мали глибокі знання у релігійних питаннях і прагнули впорядкувати приписи Старого Заповіту. Однак їхнє надмірне завзяття інколи призводило до перекручення духовних цінностей.
Третя група — ессеї — відмовилися від відносин із Храмом та створили власні замкнуті общини, а найрадикальніші з них навіть відмежувалися від світського життя.
Конфлікти фарисеїв з Ісусом у Новому Заповіті
У першому столітті нашої ери, з появою Ісуса Христа та його послідовників, відносини фарисеїв з новим релігійним рухом різко загострилися. Ще до публічної діяльності Ісуса фарисеї вже критикували Івана Хрестителя, ставлячи під сумнів його авторитет для здійснення обряду хрещення.
Варто зауважити, що Ісус поділяв деякі фарисейські вчення — зокрема, віру у воскресіння мертвих, духів та ангелів. У своїх проповідях він наголошував на необхідності дотримання тих приписів, яких навчали фарисеї:
“На Мойсеєвому сидінні засіли книжники й фарисеї; тож усе, що вони велять вам дотримуватися, дотримуйтеся й робіть”
Однак Ісус водночас викривав фарисеїв за їхню зовнішню праведність і засуджував їх за невідповідність дій і слів:
“за справами ж їхніми не чиніть, бо вони говорять, та не роблять”
Фарисеї сприймали такі звинувачення Ісуса як образу, адже вважали себе взірцем моральності. Їх обурення викликала, зокрема, критика Ісуса щодо їхнього ставлення до багатства: фарисеї трактували матеріальні статки як Божу нагороду, тоді як Ісус наполягав на важливості милосердя та допомоги ближнім.
Ще одним каменем спотикання стали дії Ісуса у суботу. Фарисеї суворо дотримувалися заборони на будь-яку роботу цього дня, а зцілення, які здійснював Ісус, вони розцінювали як порушення Шабату. Навіть дрібні вчинки учнів Ісуса, наприклад, збирання колосків у суботу, викликали у фарисеїв обурення і стали приводом для нападок на нього.
Деякі фарисеї навіть намагалися вбити Ісуса, закидавши його камінням, проте він продовжував публічно викривати їх у лицемірстві та жадібності. Проте серед фарисеїв були й ті, хто підтримував учення Ісуса, як, наприклад, Никодим.
Сьогодні слово «фарисей» використовується як уособлення релігійного лицемірства та самовдоволення.
