«Дім Гіннессів» — новий драматичний серіал, який одразу заявляє про натхнення реальними подіями. Сюжет розпочинається з похорону видатного ірландського пивовара сера Бенджаміна Гіннесса, на якому революціонери з братства феніїв намагаються влаштувати заворушення. Завдяки втручанню відданого управителя Шона Раффірті, роль якого виконує Джеймс Нортон, їхній задум не вдається реалізувати.
Про це розповідає KURAZH
Сюжет та особливості спадщини Гіннессів
Після смерті Бенджаміна Гіннесса його спадщина дісталася четвером дітям: трьом синам і одній доньці. Однак розподіл майна викликав чимало суперечок. Старші сини отримали пов’язані між собою частки, донька залишилася без спадщини через утримання чоловіком, а молодший син Бенджамін — відомий своєю безвідповідальністю — мусить задовольнятися невеликими щомісячними виплатами. Такий розподіл майна змушує спадкоємців шукати спільну мову, хоча кожен з них незадоволений ситуацією.
Хоча сюжет передбачає поступове об’єднання родини, це реалізовано не надто переконливо. Стівен Найт намагався поєднати елементи таких відомих серіалів, як «Спадкоємці» та «Гострі козирки», проте результат вийшов посереднім. Герої позбавлені чіткої мотивації, багато їхніх вчинків здаються незрозумілими, тому серіал може здатися не надто захопливим для тих, хто цінує логічний і динамічний сюжет.
Візуальний стиль та атмосфера
Головною перевагою «Дому Гіннессів» є його неперевершене візуальне оформлення. Костюми, акторська гра, операторська робота та музика створюють атмосферу, яка здатна утримати увагу глядача до останньої серії.
«Усе, від костюмів аж до гри акторів та операторської роботи виглядає не просто круто, а справді бездоганно. Тільки це й утримувало мою увагу аж до самого кінця серіалу».
Сюжетна лінія Шона Раффірті спочатку виглядає багатообіцяючою, однак розвиток персонажа не вражає — до фіналу він повертається до початкової точки. Загалом, більшість героїв залишаються майже незмінними, попри заявлені зміни у стосунках родини.
Серіал наголошує на унікальності династії Гіннессів, але згодом стає очевидно, що всі їхні відмінності від інших людей — радше поверхневі. Фінал залишає відкритим питання про продовження, натякаючи на другий сезон. Проте, навіть попри деяке розчарування сюжетом, візуальна й музична складова може стати причиною переглянути серіал тим, хто цінує естетику на екрані.
