Про це розповідає KURAZH
Малий космічний апарат SPARCS (Star-Planet Activity Research CubeSat), запущений 11 січня 2026 року, продемонстрував перші результати своєї роботи, передавши на Землю унікальні знімки зірок в ультрафіолетовому спектрі. Цей CubeSat, розміром із коробку для взуття, показав, що навіть мініатюрні супутники здатні робити значний внесок у вивчення космосу поряд із великими космічними обсерваторіями.
SPARCS вивчає найпоширеніших зірок Галактики
Основний науковий інтерес SPARCS — маломасивні зірки, що мають від 30% до 70% маси Сонця. Це переважно червоні карлики, які складають більшість зірок у нашому зоряному сусідстві. Саме біля таких світил часто знаходять екзопланети, розташовані у так званій зоні придатності для життя, де існує ймовірність наявності рідкої води. Водночас ці зорі відзначаються нестабільною поведінкою — потужні спалахи, які вони викидають, можуть знищити атмосферу на сусідніх планетах і поставити під сумнів можливість життя біля них.
Поки великі космічні обсерваторії змагаються в діаметрах дзеркал та кількості витрачених мільярдів, скромний кубсат SPARCS (Star-Planet Activity Research CubeSat) доводить, що розмір у космосі — не головне. Апарат, запущений 11 січня 2026 року, офіційно підтвердив свою працездатність, надіславши перші знімки зірок в ультрафіолетовому спектрі. Це не просто «тестові картинки», а початок великого полювання за відповідями на питання: чи можуть планети біля найпоширеніших зірок Галактики бути бодай трохи гостинними.
Протягом наступного року SPARCS вестиме спостереження за 20 обраними червоними карликами, фіксуючи їхню активність у ближньому та дальньому ультрафіолетовому діапазоні. Перші знімки, отримані 6 лютого, засвідчують здатність сенсорів SPARCS розрізняти об’єкти різної температури. Найгарячіші зорі чітко видимі одразу в обох спектральних діапазонах, що допомагає вченим коректно калібрувати подальші дослідження.
Революційна технологія та роль штучного інтелекту
Головною технологічною перевагою SPARCS є камера SPARCam, розроблена фахівцями NASA JPL. Вона забезпечує рекордну чутливість серед подібних космічних апаратів. Проте найбільше вражає інтелектуальна система обробки даних: вбудований комп’ютер здатен аналізувати інформацію в реальному часі. Якщо SPARCS фіксує ознаки спалаху, система автоматично змінює налаштування спостереження, щоб не втратити жодної деталі цього явища.
Проєкт реалізовано у співпраці з університетом Аризони. SPARCS став випробувальним полігоном для технологій, які в майбутньому будуть використані у флагманських місіях, зокрема в телескопі Habitable Worlds Observatory. Отримані напрацювання допоможуть майбутнім місіям детальніше досліджувати ознаки життя на віддалених планетах.
Варто зазначити, що в той час, як SPARCS лише розпочинає свою місію, інші апарати, наприклад Van Allen Probe A, завершують свій шлях — зокрема, цей зонд нещодавно впав у Тихий океан після виконання своїх завдань.
