У невеличкій майстерні коваля Василя відбувається незвичайна зустріч. Коли голос за його спиною несподівано пролунав, коваль здригнувся. Він не очікував, що хтось зайде без стуку.
Про це розповідає KURAZH
«А стукатися не пробували?» – грубо відповів він, відчуваючи роздратування. На його запитання отримав відповідь: «Стукатися? Хм… Не пробувала», – знову почувся той самий голос.
Василь обернувся, і перед ним стояла незвичайна клієнтка. «Ви не могли б виправити мені косу?» – запитала жінка, голос якої звучав хрипко.
«Все, так? Кінець?» – відкинувши ганчірку, зітхнув коваль, на що почула відповідь: «Ще не все, але набагато гірше, ніж раніше». На це Василь лише кивнув: «Логічно, не посперечаєшся. Що мені тепер потрібно робити?»
«Виправити косу», – терпляче повторила Смерть.
Зустріч з незвичайним клієнтом
Василь, трохи збентежений, запитав: «А потім?» На що Смерть відповіла, що потрібно нагострити, якщо це можливо. Коваль оглянув косу і зрозумів, що робота займе час, адже йому потрібно буде працювати під пильним поглядом незвичайної гості.
«Ви це… Сідайте. Не будете ж ви стояти?!» – запропонував Василь, намагаючись проявити ввічливість. Смерть, кивнувши, сіла на лавку, спершись на стіну.
Завершуючи роботу, коваль не міг повірити, що тримає в руках знаряддя, яке стало причиною стількох загублених життів. «Жодна зброя у світі не зможе зрівнятися з цим», – поділився він своїми думками.
«Як ти думаєш, скільки людей я вбила?» – прошипіла вона крізь зуби.
Розмова про природу вбивства
Смерть різко почала допитувати коваля про те, скільки людей вона забрала. Вона стверджувала, що не вбивала жодної людини, адже люди самі знищують один одного. «Ви самі вбиваєте один одного. Ви залежні від чужої крові», – наголошувала вона.
Смерть зізналася, що спочатку допомагала душам людей, але з часом перетворилася на монстра через жорстокість людей. «Я більше не дарую їм квіти. Ви перетворили мене на монстра», – з болем у голосі сказала вона.
На завершення розмови вона викрикнула: «Віддай мені мою косу, дурню!» і, вирвавши з рук коваля своє знаряддя, попрямувала до виходу.
«Дорога до раю… Вона все більше заростає травою», – з гірким натяком зауважила Смерть, не обертаючись.
