Кози — одні з найцікавіших тварин, які неодноразово дивували дослідників і звичайних людей своєю поведінкою, історією та біологічними особливостями. Пропонуємо дізнатися більше про цих незвичайних представників світу фауни.
Про це розповідає KURAZH
Вплив кіз на екосистеми та прогрес у клонуванні
Кози стали серйозною загрозою для унікальної флори та фауни Галапагоських островів через свою численність і ненажерливість. Щоб зберегти ендемічні види, на островах було впроваджено оригінальну стратегію: козлу на ім’я Юда прикріпили передавач і використовували його для виявлення інших диких кіз. Коли Юда знаходив нове стадо, мисливці відстрілювали всіх, крім нього, завдяки чому вдалось ефективно контролювати популяцію і врятувати екосистему.
Ще один цікавий науковий факт — історія піренейського козерога, який став першим видом, якого вдалося «повернути» до життя шляхом клонування у 2003 році. Однак клон прожив лише десять хвилин через дефект легень, і вид знову вимер. Дослідники називають це явище «подвійним вимиранням».
Історична роль, біотехнології та терапія з козами
Кози відігравали важливу роль на флоті, забезпечуючи моряків свіжим молоком і допомагаючи боротися з цингою під час тривалих морських подорожей. Вони були компактнішими за корів і могли навіть плавати у разі потреби. Завдяки цим перевагам коза стала талісманом Військово-морської академії США.
Справжнім проривом у біотехнологіях стало схрещення генетичного матеріалу кіз і павуків. Вчені з Юти впровадили ген павука, який відповідає за виробництво павутини, у ДНК кіз поряд із генами, що відповідають за молоко. Це дозволило отримати унікальні волокна — «павукове молоко», яке міцніше за кевлар і може використовуватися для створення бронежилетів чи медичних імплантів. Однак масштабування цього виробництва ще залишається викликом для науки.
Останнім часом у Великій Британії набула популярності «спільна терапія» з козами. Їх запрошують до будинків для літніх людей або самотніх людей, щоб покращити емоційний стан, знизити рівень стресу і стимулювати соціальну активність. Кози мають ніжну й допитливу вдачу, а їхній розмір і поведінка ідеально підходять для взаємодії з людьми.
«Спільна терапія» з козами є відносно новою концепцією. Ця практика набула популярності, зокрема, у Великій Британії, де кіз почали використовувати як альтернативу цуценятам. Їх часто запрошують до будинків престарілих та до самотніх людей для покращення їхнього благополуччя. Адже коза у милому светрі дійсно виглядає кумедно і дарує позитивні емоції. Найголовніше, що терапія працює, покращуючи емоційний стан, знижуючи стрес та стимулюючи соціальну взаємодію серед пацієнтів. Особливість кіз як терапевтичних тварин полягає в їхній ніжній та допитливій натурі, що дозволяє їм легко взаємодіяти з людьми, а їхній розмір та керованість роблять їх ідеальними для використання в різних установах.
Ще одна незвичайна риса — шлюбний ритуал самців: щоб привернути увагу самок, вони мочаться на власні ноги. Для них цей запах є привабливим, хоча для людей — вкрай різким. Таким чином, кози є справжніми рекордсменами за незвичайністю у світі тварин, поєднуючи в собі дивовижні біологічні, історичні та поведінкові особливості.