Дослідження, проведене фахівцями з Університету Брістоля, запропонувало принципово новий підхід до лікування депресії. Традиційно терапія цього захворювання базувалася на впливі на хімічні процеси в головному мозку, зокрема на рівень серотоніну, дофаміну чи норадреналіну. Однак значна частина пацієнтів — орієнтовно третина — не отримує бажаного покращення від стандартних антидепресантів.
Про це розповідає KURAZH
Вплив імунної системи на розвиток депресії
Останні наукові роботи вказують, що депресія може бути пов’язана не лише з порушенням вироблення нейромедіаторів, а й із хронічним запаленням в організмі. Виявилося, що близько третини людей із депресією мають підвищені показники запальних процесів у крові, навіть за відсутності явної інфекції чи інших причин. Особливу увагу дослідників привернув білок інтерлейкін-6 (IL-6), концентрація якого часто підвищена у хворих на депресію.
Ефективність імунотерапії при стійкій депресії
У межах клінічного дослідження група з 30 учасників із помірною або тяжкою депресією, які не відчули значного ефекту від традиційних антидепресантів, отримала препарат тоцилізумаб — імуносупресант, що блокує рецептори інтерлейкіну-6. Інша половина добровольців отримувала плацебо. Всі учасники мали підтверджені ознаки хронічного запалення згідно з аналізами крові. Після чотиритижневого спостереження фахівці фіксували зміни у психічному стані пацієнтів.
Результати виявилися значущими: у групі, яка отримувала тоцилізумаб, 54% учасників досягли суттєвого покращення або майже повної ремісії симптомів депресії, тривожності та хронічної втоми, а якість життя зросла. Для порівняння, у групі плацебо цей показник становив 31%. Дослідники підкреслюють, що ефективність багатьох сучасних антидепресантів часто не перевищує ці цифри.
“У групі, яка отримувала препарат, значне покращення або практично повне зникнення симптомів було зафіксовано у 54% пацієнтів. У групі плацебо такий результат спостерігався у 31% учасників”.
Вчені зазначають, що депресія може мати різні біологічні причини: у когось провідну роль відіграють мозкові нейромедіатори, у інших — генетичні особливості, а для певної групи визначальним чинником стає хронічне запалення. Це відкриває шлях до персоналізованого підходу у психіатрії, коли саме аналіз крові може допомогти підібрати найефективніше лікування для кожного пацієнта.
Попри обнадійливі результати, науковці наголошують, що для впровадження нового методу до клінічної практики необхідно провести масштабніші дослідження. Наступним кроком стане велике рандомізоване клінічне випробування третьої фази, мета якого — остаточно підтвердити безпечність та дієвість імунотерапії для людей із депресією.
Якщо ці результати підтвердяться, медицина отримає шанс запропонувати новий ефективний підхід до лікування депресії, який може допомогти мільйонам людей, стійких до дії традиційних антидепресантів, та зробити лікування максимально індивідуалізованим.
