Історія Ramones, які прославилися, не маючи музичної освіти та віртуозності, є справжнім феноменом у світі рок-музики. Вокаліст гурту New York Dolls Девід Йохансен, ставши свідком перших репетицій непрофесійних Ramones, жартома радив гітаристу Джонні Рамону негайно розпустити колектив. Проте, попри скепсис оточення, ці юні музиканти з Нью-Йорка змінили обличчя панк-року, довівши, що шляхетна простота може бути сильнішою за технічну майстерність.
Про це розповідає KURAZH
Становлення гурту та вплив на музику
Ramones із самого початку вирізнялися яскравою прямолінійністю: їхні композиції були короткими, енергійними, без зайвих деталей, і майже ніколи — без гітарних соло. Це було не лише ознакою стилю, а й наслідком того, що Джонні Рамон не володів прийомами складної гри. Саме ця простота стала фірмовою рисою ансамблю, яка вивела їх у лідери панк-руху та зробила символом справжньої чесності в музиці. Як зазначають шанувальники, їхні пісні — це своєрідні «пружини», які наповнюють слухача енергією лише за декілька хвилин.
Історія формування гурту почалася, коли Джон Каммінгс (згодом Джонні Рамон), вирісши у Нью-Йорку, разом із друзями — Дугласом «Ді Ді» Колвіном і Джеффрі «Джоуї» Хайманом — об’єднався у спільному прагненні до музики. До складу приєднався барабанщик Томас Ерделі, і у 1974 році колектив отримав назву Ramones, а всі учасники взяли сценічне прізвище Рамон.
Панк-революція та спадщина Ramones
У творчості Ramones тісно переплелися впливи олдскульного року The Stooges та The New York Dolls, поп-музики 1960-х років, а також ранніх The Beach Boys і The Beatles. Назва колективу бере свій початок з псевдоніма, яким користувався Пол Маккартні на старті своєї кар’єри. Стиль Ramones — це вузькі футболки, розірвані джинси та шкіряні куртки, що відображали вуличну культуру Нью-Йорка. Їхні пісні відтворювали буденність молоді: комікси, фільми жахів, пошук себе, експерименти з алкоголем і наркотиками.
«Жодна інша група не грала так гарячково-швидко. В епоху, коли діячі прог-року давали тригодинні концерти, вражаючи публіку дороговартісним освітленням, декораціями та віртуозними соло, зубодробильні виступи Ramones тривали близько 18 хвилин.»
Дебютний альбом Ramones, що побачив світ у середині 1970-х, складався з 14 треків тривалістю менше 30 хвилин. Наступна платівка «Leave Home» була виконана у схожому дусі. Хоча в США Ramones залишалися поза комерційним мейнстрімом, у Великій Британії їхній стиль знайшов численних прихильників, а кілька синглів досягли топ-40.
Експерименти із баладними композиціями та співпраця з відомим продюсером Філом Спектором не принесли очікуваної популярності в США, хоча альбом «End Of The Century» став найбільш продаваним у дискографії гурту. У 1980-х та на початку 1990-х Ramones випустили низку альбомів, що не мали успіху серед критиків, проте залишалися популярними серед фанатів і виступали на концертах, навіть з’явившись у «Сімпсонах» із хітовою піснею про день народження.
Після розпаду гурту у 1996 році Джонні Рамон завершив музичну кар’єру, продавши інструменти. Його консервативні погляди не вплинули на популярність Ramones, а згодом групу почали сприймати як частину світової музичної спадщини. Після смерті Джоуї Рамона одну з вулиць у Нью-Йорку назвали його іменем, а дебютний альбом гурту, за результатами опитування «New York Times», увійшов до двадцятки найвпливовіших платівок ХХ століття, поставивши панків Ramones поряд із такими легендами, як Майлз Девіс, Біллі Холідей та Елвіс Преслі.
