Багатьом знайоме відчуття, коли, щойно вирішиш лягти спати раніше, організм раптово починає «жити власним життям». Зовні — тиша і темрява, а всередині — справжній парламент, де кожен орган має свою думку щодо вечірнього відпочинку.
Про це розповідає KURAZH
Внутрішній «діалог» перед сном
Мозок, виконуючи роль голови, ініціює заклик до сну: всі голосують «за», очі підтримують із втомленим зітханням. Але несподівано шлунок обережно пропонує перекусити перед сном, на що сідниці різко реагують, нагадуючи про спроби схуднути. Ноги підхоплюють тему, жартуючи, що доведеться потім «намотувати кілометри».
Шлунок не здається і просить хоча б кефіру для символічного перекусу, але сечовий міхур застерігає про можливі наслідки такої вечірньої трапези. Ноги саркастично натякають, що сечовий міхур завжди активний перед сном. Але шлунок примирливо погоджується на півсклянки кефіру, зазначаючи, як швидко настрій у всіх покращився.
Коли тіло не може знайти зручне положення
Після цього мозок вкотре нагадує про сон. Однак праве вухо скаржиться на дискомфорт, а права нога відчуває себе незручно під лівою. Ліве плече просить подушку між собою й сусідом, а права нога радіє, коли подушку нарешті дають. Сідниці тихо просять ковдру через холод. Мозок, майже вичерпавши терпіння, звертається до всіх із проханням заспокоїтися.
«Мозок (на межі нервового зриву): — Ну все? Заспокоїлись?»
В результаті ноги нарешті погоджуються заснути, вуха фіксують абсолютну тишу, а очі зізнаються, що давно вже «відключилися», навіть до появи кефіру. Єдиний, хто не спить, — сечовий міхур, який нагадав про своє попередження ще на початку «наради».
Якщо ви також перед сном ведете уявні дебати з різними частинами тіла, не хвилюйтесь — ви не одні. У кожному з нас живе «парламент», який завжди проводить нічні сесії.