Люксові бренди формують свою привабливість завдяки поєднанню високої вартості, ексклюзивності та обмеженої доступності. Саме ці фактори дозволяють компаніям встановлювати преміальні ціни та зберігати особливий статус. Проте мало хто знає, що багато років поспіль такі бренди не просто уникають розпродажів, а й знищують непродану продукцію, щоб зберегти унікальність асортименту.
Про це розповідає KURAZH
Причини знищення непроданих товарів
Основною причиною спалювання товарів було небажання знижувати ціни, щоб уникнути втрати ексклюзивності та не допустити появу продукції на розпродажах. За цією практикою стоїть і прагнення зберегти імідж бренду, який цінують за унікальність і недоступність.
Однак існує ще одна причина, менш відома широкому загалу — це повернення мита. У багатьох країнах діє система duty drawback, яка дозволяє компаніям повернути сплачений імпортний податок, якщо товар офіційно знищено. Таким чином, підприємства уникають збитків, отримуючи компенсацію в розмірі до 20-25% від вартості речі, що покриває її собівартість.
“Практика знищення непроданих товарів існувала у багатьох люксових брендів. Однак реальними доказами став звіту компанії Burberry. Ця компанія у 2018 році спалила продукції на величезну суму (близько $37 млн).”
Окрім Burberry, до знищення товарів вдавалися й інші провідні бренди індустрії. Наприклад, Richemont, власник Cartier, Montblanc та Vacheron Constantin, за кілька років ліквідував годинників на понад 500 мільйонів євро, щоб запобігти продажам на “сірому ринку”. Подібну політику неофіційно підтримували й Chanel, LVMH (Louis Vuitton, Dior, Givenchy), Kering (Gucci, Balenciaga), хоча вони рідко коментували це публічно.
Чому цю практику заборонили?
Скандал із Burberry у 2018 році став поштовхом для суспільної дискусії щодо марнотратства в модній індустрії. Громадськість і ЗМІ звернули увагу на екологічні наслідки та аморальність знищення нових якісних речей. Нове покоління споживачів — зумери та міленіали — почали вимагати від брендів відповідальності та принципів сталого розвитку.
Додатковий поштовх змінам дали законодавчі ініціативи. Зокрема, у Франції у 2020 році був ухвалений закон про боротьбу з відходами, який забороняє знищення непроданих непродовольчих товарів. Тепер компанії, штаб-квартири яких базуються у Парижі (серед них Louis Vuitton, Hermes, Chanel), змушені шукати альтернативи: віддавати речі на переробку або передавати їх благодійним організаціям.
Таким чином, ера спалювання речей заради підтримки високих цін завершилася. Бренди шукають нові, більш відповідальні способи поводження з непроданою продукцією, аби відповідати очікуванням сучасного суспільства та екологічним стандартам.