Стародавні римляни та греки ставилися до споживання молока з великою упередженістю, вважаючи його напоєм людей «варварських» народів. Це ставлення було глибоко вкорінене у культурних традиціях Середземномор’я.
Про це розповідає KURAZH
Молоко та вершкове масло — ознаки «варварства»
Під час завоювання Британії Гай Юлій Цезар був вражений, що місцеві кельтські племена споживали сире молоко. Він згадував цей звичай у своїх «Записках про Галльську війну», висловлюючи щире здивування. Інші римські та грецькі історики також трактували вживання молока як ознаку низької культури. Публій Корнелій Тацит називав це «проявом варварства», а Пліній Старший писав:
«вершкове масло — найкраща їжа для варварів, а для римлян — це проста мазь від опіків».
Середземноморські народи не вживали ані сирого молока, ані вершкового масла як їжі. Масло використовували лише для лікування, натомість основним жиром була оливкова олія, яка краще зберігалася за високих температур. Навіть у сучасній Греції оливкова олія залишається найпопулярнішою.
Давні греки також зневажливо ставилися до молочних продуктів, приписуючи їх споживання фракійцям та іншим «варварам» на північ від Еллади. Водночас сир залишався поза критикою — його з задоволенням їли у всіх шарах суспільства, від найбідніших до заможних.
Сир — улюблений продукт римлян
На відміну від молока і масла, сир був широко поширений серед римлян. У Римі виробляли безліч сортів сиру: твердих, м’яких, копчених. Особливо цінувалися копчені сири з козячого молока з Велабрума, якими обмінювалися як подарунками на весіллях та днях народження. Звичайний сир входив до щоденного раціону разом із хлібом, оливками, вином і медом. Для римських легіонерів сир пекоріно був важливим джерелом енергії: кожен солдат отримував 27 грамів цього сиру щодня.
Сир виготовляли переважно з овечого та козячого молока. Саме сире молоко вважалося їжею для плебеїв, рабів чи «варварів». Однією з причин такого ставлення було те, що в спекотному середземноморському кліматі молоко швидко псувалося, тому його вживали, здебільшого, люди нижчих станів або сільські мешканці.
Вживання сирого молока асоціювалося з низьким соціальним статусом, а любов до нього серед плебеїв і диких племен лише закріпила переконання римлян, що це продукт «варварів».
Поняття «варвар» та культурні особливості
Слово «варвар» у грецькій та римській традиціях мало інше значення, ніж нині. Воно походить від грецького «barbaros» — «чужинець», і спочатку означало людину, яка не говорила грецькою. Римляни додали до цього терміну негативний відтінок, використовуючи його для опису всіх, хто не дотримувався їхніх культурних стандартів.
З часом слово «варвар» стало позначати жорстоку, нецивілізовану поведінку. Яскравий приклад — опис циклопа Поліфема в «Одіссеї» Гомера, який пив сире молоко овець і кіз, а також виготовляв з нього сир. Образ циклопа відображав грецьке уявлення про варварів як про чужинців та монстрів.
Римляни вважали, що все, що відходить від їхньої класичної дієти (хліб, вино, оливкова олія), є ознакою чужої культури і, відповідно, варварства. Навіть нерозбавлене вино, на думку греків, було пристойним лише для варварів, адже приводило до неконтрольованої поведінки.
Галльські племена, навпаки, цінували скотарство як основу господарства, а молоко та м’ясо були невід’ємною частиною їхнього раціону. Вживання молока й молочних продуктів забезпечувало їхній організм необхідними білками, кальцієм та іншими поживними речовинами. Це, за даними сучасних досліджень, сприяло вищому середньому зросту галлів порівняно з римськими легіонерами: зріст галлів коливався від 1,75 м до 1,88 м, тоді як римлян — від 1,68 м до 1,74 м.
За даними дослідження NHANES 1999–2002 років, саме широке споживання молока, м’яса та молочних продуктів у XX столітті стало однією з причин збільшення середнього зросту чоловіків у світі щонайменше на 20%.
