Дислексія — це специфічне порушення навчання, яке проявляється у труднощах із читанням. Люди з цим розладом мають проблеми з розпізнаванням букв та звуків, через що їм важко зрозуміти зміст прочитаного. Дислексія має неврологічне підґрунтя і ніяк не пов’язана з інтелектуальними здібностями, мотивацією до навчання чи станом зору.
Про це розповідає KURAZH
Які ознаки та прояви характерні для дислексії
- Часті заміни та перестановки букв: наприклад, замість слова «книга» людина читає «книта», а замість «щілина» — «цілина».
- Порушення порядку букв у словах: «молоко» читається як «моколо», «люди» — як «лдюи».
- Пропуски чи змішування складів і букв: слово «слон» може бути прочитано як «лон» або «сон».
Перший клінічний опис дислексії здійснив у 1881 році німецький лікар Освальд Берхан. Сам термін «дислексія» запропонував у 1887 році офтальмолог Рудольф Берлін, коли описував випадок пацієнта з труднощами читання при нормальному інтелекті та фізичних здібностях. Серед відомих людей із цим розладом — журналіст Андерсон Купер (шестиразовий лауреат премії «Еммі»), актриса Вупі Голдберг та засновник Virgin Group Річард Бренсон.
Причини та фактори ризику розвитку дислексії
Головна причина дислексії — порушення функцій лівої півкулі мозку, яка відповідає за логіку, аналіз і розуміння слів. У нормі лобна, тім’яна та потилична долі лівої півкулі працюють узгоджено: лобна забезпечує навички письма й мовлення, тім’яна — сприйняття й декодування слів, потилична — зорову інформацію. У людей із дислексією активність тім’яної та потиличної долей знижена.
До факторів ризику належать:
- генетична схильність (розлад у близьких родичів);
- ускладнення після вірусних інфекцій (краснуха, кір, герпес);
- отруєння хімічними речовинами, важкими металами, нікотином;
- черепно-мозкові травми;
- нейроінфекції (менінгіт, енцефаліт, нейросифіліс);
- психоемоційні стани та психічні захворювання (депресія, тривожний розлад, деменція);
- патології судин мозку (аневризма, інсульт, хронічна ішемія);
- ускладнення під час пологів (тривале кисневе голодування плода, стиснення голови дитини);
- дефіцит мовного спілкування;
- занадто ранній чи пізній початок навчання грамоті;
- багатомовність у родині;
- надмірні розумові навантаження.
“Серед факторів, що сприяють розвитку дислексії, наука психосоматика виділяє хронічний стрес і часте емоційне перевантаження. Надмірна суворість батьків і відсутність підтримки також можуть сповільнити темпи розвитку когнітивних навичок у дитини”.
Корекція та підтримка при дислексії
Повністю вилікувати дислексію неможливо, однак її прояви можна контролювати за допомогою спеціальних навчальних методик. Для навчання читанню рекомендують використовувати підручники з великими різнокольоровими літерами, що полегшує сприйняття. У шкільних програмах дітям із дислексією потрібно приділяти більше часу на засвоєння нової інформації.
Для розвитку навичок слухового сприйняття ефективним є прослуховування аудіокниг. Корекція розладу також включає постійне поповнення словникового запасу, поділ слів на звуки та букви, озвучення і роз’яснення значень. Для профілактики супутньої дисграфії рекомендується використовувати тренажери для письма й регулярно писати диктанти.
Медикаментозного лікування дислексії не існує. Якщо розлад супроводжується депресією або синдромом дефіциту уваги й гіперактивності (СДУГ), лікар може призначити препарати для корекції настрою, зниження тривожності та покращення сну, проте ці засоби не входять до стандартних протоколів лікування порушень читання.
Відомо також, що дислексією страждають багато відомих особистостей. Наприклад, Арнольд Шварценеггер раніше зізнавався про наявність у нього цього розладу.
