Чи замислювалися ви, чому на більшості зображень фараонів Стародавнього Єгипту їх майже ніколи не показують із власним волоссям? Хоча іноді юних правителів зображали з «локоном юності», а ранніх фараонів — із короткою стрижкою, більшість царів і жерців голили голову на знак чистоти. Саме тому на статуях та барельєфах стародавніх правителів практично завжди можна побачити різноманітні головні убори.
Про це розповідає KURAZH
Види корон і головних уборів фараонів
Найвідомішим головним убором, який асоціюють із фараонами, є смугастий немес — царський убір, який став символом монаршої влади. Але у різні епохи історії Давнього Єгипту царські головні убори суттєво відрізнялися. Ще до об’єднання країни, приблизно до 3000 року до н.е., існували дві основні корони: біла корона Верхнього Єгипту (хеджет) і червона корона Нижнього Єгипту (дешрет). Після об’єднання цих земель з’явилася Подвійна корона — пшент, яка символізувала абсолютну владу над обома регіонами.
Окремо варто згадати атеф — це головний убір з білою короною та двома страусовими пір’їнами, що асоціювався з богом Осірісом і використовувався під час релігійних ритуалів. З вісімнадцятої династії правителі почали активно носити й синю корону (хепреш), яку надягали не лише у військових походах, а й під час урочистих церемоній.
Символіка та призначення смугастого немеса
Немес — це особливий головний убір із лляної тканини, прикрашений смугами, який драпірується на плечах і має характерний «хвіст» по центру спини. Класичний варіант немеса — синьо-золотий, як у знаменитій поховальній масці Тутанхамона. Синій колір у Стародавньому Єгипті символізував небо, а золото вважалося «плоттю богів» — втіленням вічності та нетлінності.
Варто зазначити, що на різних статуях і рельєфах немес міг бути виконаний і в інших кольорах або зовсім без забарвлення — лише з рельєфними смугами. Однак синьо-золотий варіант став канонічним для зображень, пов’язаних із потойбічним світом.
Насправді «немес» — це не корона в класичному значенні, а смугастий царський головний убір, який покривав потилицю фараона і часто служив основою для корони або замінював її. Його головна роль була символічною та ритуальною.
Практичне призначення також було важливим: льон захищав голову і шию від палючого сонця, піску та пилу пустелі. Дві частини тканини спускалися вздовж вух на плечі, а ззаду зав’язувалися у косу, схожу на хвіст. На передній частині немеса кріпився уреус — зображення священної кобри, богині Уаджит, яка уособлювала божественну владу царя.
Існує думка, що форма немеса імітує капюшон кобри: фланці, що спадали на плечі, нагадували розкритий капюшон змії, а задня коса — її хвіст. Завдяки такій символіці фараон підкреслював свою божественність і зв’язок із богинями-захисницями Верхнього та Нижнього Єгипту — Уаджит і Нехбет. Зображення цих богинь завжди були невід’ємною частиною царського головного убору, наголошуючи на особливому статусі правителя як сина бога сонця Ра і молодого бога Гора.
