Добермани — порода, яка викликає повагу та захоплення завдяки своєму розуму, енергії й відданості. Багато людей сприймають доберманів як суворих охоронців, однак лише власники цих собак знають, наскільки вони ласкаві й інтелігентні.
Про це розповідає KURAZH
Історія походження доберманів
Порода доберман почала формуватися наприкінці XIX століття завдяки Карлу Фрідріху Луїсу Доберману. Він працював збирачем податків і часто опинявся в небезпечних районах, де йому був необхідний захист. Саме це спонукало його створити нову породу собак, яка поєднувала б елегантність із силою та могла б стати надійним охоронцем.
“Добермани з’явилися відносно недавно — порода почала формуватися наприкінці 19 століття. І зайнявся її розведенням Карл Фрідріх Луіс Доберман, який працював збирачем податків. За родом служби він часто перебував у небезпечних районах, тому потребував додаткового захисту. Саме тому він вирішив створити породу, яка буде виглядати вишукано і елегантно, але при цьому грізно і відмінно впорається з посадою охоронця”.
Спочатку цю породу називали “Доберманс Пінчер”. Після смерті Карла Добермана її перейменували на “доберман-пінчер”, а з 1949 року залишили лише назву “доберман”.
Цікаві особливості породи
Точний процес виведення доберманів і донині залишається загадкою, адже жодних детальних записів про схрещування Карл Доберман не залишив. За однією з версій, у створенні породи брали участь веймаранер, ротвейлер, босерон, хорт, німецький дог і манчестер-тер’єр.
Доберманам притаманний стриманий вигляд, але вони надають перевагу проживанню в затишку, вдома. Вони чутливі до холоду та не люблять негоду, однак потребують щоденної фізичної активності, тому прогулянки та тренування необхідні для їхнього здоров’я.
Ці собаки відомі як універсальні помічники. Добермани входять до п’ятірки найрозумніших порід світу, тому їх часто залучають до пошуково-рятувальних операцій, використовують як собак-терапевтів, а також у різних спортивних дисциплінах.
Традиційно доберманам купірували вуха і хвіст, оскільки ці частини тіла вважалися вразливими під час сутичок. Особливо хвіст — у доберманів він тонкий і чутливий, тому легко травмується. Сьогодні ж у більшості європейських країн купірування заборонене або обмежене з етичних міркувань, і проводиться переважно з медичних причин.
Добермани — чудові охоронці завдяки своїй проникливості й винятковій інтуїції. Вони здатні розрізняти, хто є другом, а хто — потенційною загрозою. За належного виховання та соціалізації ці собаки стають відданими, дружніми компаньйонами з великим серцем і бажанням бути поруч із сім’єю.
У воєнний час доберманів, як і німецьких вівчарок, активно залучали для допомоги армії. Їх навчали рятувати поранених, шукати ворожі позиції та міни, виконувати роль посильних і сторожових собак.
