Нове дослідження науковців Каліфорнійського університету в Лос-Анджелесі та Університету Баффало виявило несподівану залежність між одомашненням картоплі та еволюцією метаболізму у людей, які мешкали в Андах. Виявляється, що звична сьогодні картопля могла суттєво вплинути на здатність організму перетравлювати крохмаль, а також на генетичний відбір серед стародавніх андських народів.
Про це розповідає KURAZH
Вплив картоплі на генетичний відбір у Андах
Корінні народи Анд були першими у світі, хто почав вирощувати картоплю. Вона стала основним джерелом харчування та відіграла ключову роль у формуванні їхнього раціону. Саме у цьому регіоні дослідники зафіксували найвищий рівень копій гена AMY1, який відповідає за вироблення ферменту амілази — ферменту, що розщеплює крохмаль вже на стадії потрапляння їжі в ротову порожнину.
Вчені дійшли висновку, що природний відбір почав посилено сприяти людям із більшою кількістю копій AMY1 близько 6–10 тисяч років тому, коли картопля стала повсякденною стравою на столах древніх мешканців Анд.
Генетичні особливості та порівняння із сучасними популяціями
Ген AMY1 визначає, скільки ферменту амілази виробляє людина: чим більше копій гена, тим ефективніше організм розщеплює крохмаль. Аналіз ДНК сучасних андійців, зокрема носіїв мови кечуа, показав, що у середньому вони мають близько 10 копій AMY1 — це найвищий показник серед усіх досліджених груп у світі. Наприклад, у популяції майя цей показник становить лише близько 6 копій.
Вчені наголошують, що еволюційні зміни відбуваються поступово: природа не створює нові гени миттєво, проте поступово «відсіює» менш адаптовані варіанти. Ті, у кого було менше копій AMY1, мали менше шансів залишити потомство. Дослідники підрахували, що навіть невелика перевага — лише 1,24% за покоління — в довгостроковій перспективі кардинально вплинула на генетичний склад населення.
“Як зазначив професор Омер Гоккюмен, це класичний приклад того, як еволюція “шліфує” популяцію, а не створює її з нуля”.
Окремо науковці розглянули вплив європейського контакту, який призвів до різкого скорочення населення Америки у XV столітті. Проте вони встановили, що підвищена кількість копій AMY1 сформувалася ще до цього, у період активного розвитку землеробства в Андах. Таким чином, саме традиційна дієта стала рушієм генетичних змін, а не демографічні катастрофи останніх століть.
Дослідники підкреслюють, що відкриття піднімає важливе питання: яким чином сучасні харчові звички впливають на еволюцію людини у майбутньому. Якщо предки андійців тисячоліттями пристосовувалися до споживання картоплі, то сучасна людина під впливом новітньої дієти та глобальних змін у харчуванні також може поступово змінюватися на генетичному рівні. За словами дослідниці Ебіґейл Бігем, навіть популяризовані концепції на кшталт «палеодієти» не враховують, що люди неодноразово еволюційно адаптувалися до нових умов харчування — і цей процес триває й сьогодні.
